Дипломная работа: Поема-казка "Лис Микита"
Отже, як бачимо, події поеми алегорично розповідають про життя в Західній Україні. Соціально побутові картини поеми написані виключно на матеріалі української дійсності. Це добре відчув царський цензор, який заборонив поширювати “Лиса Микиту” в Росії. В своїй доповідній записці петербурзькому комітетові про цю поему-казку він писав, що народ буде розуміти надруковане буквально. Він побачить в пишному дворі, що оточує царя, збіговисько сміливих розбійників, які під могутньою егідою владики грабують і роздирають слабих. У хитрій лисиці, першій порадниці царя, вони побачать ще зліше уособлення сваволі: страхітливе поєднання, для здійснення всіляких злочинів, гнучкого розуму з безсоромністю людської волі… автор у викладі стер всю старовину і замінив її сучасністю. Де тільки міг, всюди автор переробки малює малоруську природу. Села і люди, що зустрічаються в розповіді, також мають на собі незаперечний відбиток південного слов’янина. Нарешті звичаї всі представлені такими, які тільки можна зустріти в степах Малоросії.
Царського цензора перелякала велика суспільно-викривальна сила поеми “Лис Микита”, він боявся її впливу на громадськість Східної України. І цей страх царського високопоставленого чиновника є ще одним із доказів високої майстерності Івана Франка в створенні грізної розвінчуючої алегорії.
§ 2. Композиція та стиль поеми
Стиль “Лиса Микити” дуже різноманітний, і в нім найкраще проявилися сила і оригінальність Франкового таланту. Уже сама будова строфи обумовлює паралелізм або протиставлення думок. При тому стиль незвичайно образний і насичений фігурами мови. Мало є тропів і фігур, для яких прекрасні зразки не можна б підшукати якраз у “Лисі Микиті”. З тропів переважають порівняння і метафора, з фігур - антитеза, але їх значно менше, хоча в діалогічних частинах на загал багато знаходиться риторичного елемента. Проте є різного типу, деякі немов живцем узяті з уст народу і мають паралелі в приповідках; з фольклору зачеплені також численні вигукові і ономатопоетичні слова. Сам жанр тваринного епосу комічний, і тут на перше місце треба поставити іронію, що часто переплітається з іншими тропами або фігурами так, що в одній цитаті можна віднайти не раз декілька тропів чи фігур.
Маса образів і фігур, розсипаних у поемі, зовсім не роблять враження штучних або насильно притягнених. Вони тісно зв’язані з ходом самої теми, і навіть плеоназми не виглядають як зайві слова, паразити, але надають вислову певний відтінок. У деяких зворотах можна віднайти по кілька фігур, як, наприклад, риторичне питання, сполучене, звичайно, з іронією.
Персоніфікація (уособлення) є головним засобом комізму “Лиса Микити” і загалом тваринного епосу. У літературі одним з найдавніших зразків можна вважати славну війну “Жаб з мишами” невідомого автора, довгі роки приписувану Гомерові. У поемі жаби і миші не тільки балакають, як люди, до того ще гекзаметрами, але провадять війну з собою, а до бійки - для більшого глуму - змушені встрянути олімпійські боги.
Але була й поважна персоніфікація, старіша від комічної, уживана в байках, спершу фольклорних, і в казках. Уособлення сил, явищ і видів природи широко примінене в міфології не лише у грецькій і римській, але і у слов’янські наприклад, у нас Стрибог, як персоніфікація вітру.
У “Лисі Микиті” персоніфіковані тільки тварини: вони думають і говорять, як люди, які також виступають у казці: хлопчик Охрім, війт, кравчик, піп, наймит і ті, що двічі б’ють вовчицю, і завжди вони ворожі звірам. На людей, мабуть, натякає теж Лис словом “погань” (всяка погань лісом лазить).
Порівняння як троп у кожному поетичному творі має велику вагу. У “Лисі Микиті” порівняння різноманітного типу. Яскраві, але короткі. Уже сама строфічна будова і розмір поеми із стиснутим змістом не дозволили вживання широко розгорнутих порівнянь у стилі Гомера. Переважають порівняння зі сполучниками, що зв’язують дві частини порівняння.
У творі є багато афоризмів, крилатих висловів та приповідок. Ось найважливіші за порядком пісень:
За Цапине покоління пропада [ 34, 67 ].
Та все ж ліпше в самій речи Ворог правди не розкаже [ 34 , 9 ] .
Хто ж то бачив, щоб наука
Йшла до голови без бука? [ 34,11 ] .
Та що цар дав, їж до решти [ 34, 19 ] .
Для всіх рівне право [ 34, 25 ] .
Рад будь, що тебе не бито [ 34, 32 ] .
Льстив царю, міняв все фарбу
Царське право є - прощати [ 34, 49 ] .
Як почне живіт мій плакать
В серці жалощі й мовчать [ 34,54 ] .
Зразу зламу запобігти,
Хто живий, той нині цар [ 34, 18, 71 ].
Зголоднів - то й спобожнів [ 34, 11, 77 ] .
Ласка панська, вплив жіноцтва
Вищі понад всі свідоцтва [34,36, 80].
Аби розум - щастя буде [ 34, 1, 85 ] .
Все, що сіяв, ти пожнеш [ 34, 23, 98 ] .