Дипломная работа: Проблема спрямованості особистості соціального педагога

2) спрямованість на себе, пов'язана з потребою в самовдосконаленні й самореалізації в сфері педагогічної праці;

3) спрямованість на предметну сторону професії вчителі (зміст навчального предмета).

Запропонована структура педагогічної спрямованості принципово відрізняється місцем і питомою вагою домінуючих мотивів.

Психологічною умовою розвитку педагогічної спрямованості, на думку Л.М. Мітіної, є усвідомлення вчителем провідного мотиву власного поводження, діяльності, спілкування й необхідності його зміни.

Динаміка педагогічної спрямованості визначається перебудовою мотиваційної структури особистості вчителі із предметної спрямованості на гуманістичну.

1.3 Структура й типи педагогічної спрямованості

Необхідно також виділити дослідження структури педагогічної спрямованості. Так, Л.М. Ахмедзянова, розуміючи під її сутністю педагогічне покликання, у структуру включає:

- неусвідомлений потяг до педагогічної діяльності;

- усвідомлення об'єкта й змісту діяльності;

- схильність до педагогічної діяльності й прагнення займатися нею, а також потреба в обраній професії.

Найбільшу ефективність педагогічної діяльності Л.М. Ахмедзянова зв'язує з потребою в обраній професії.

Н.В. Кузьміна, С.А. Зімічева, Г.А. Томілова в структуру включають такі параметри:

- наявність і об'єкт педагогічної спрямованості (зв'язок суб'єкта переживання з об'єктами або окремими аспектами діяльності);

- обґрунтованість (характеризує обсяг класу об'єктів, до яких є спрямованість);

- усвідомленість;

- готовність до педагогічної діяльності;

- валентність як ступінь зв'язаності педагогічної спрямованості зі спрямованістю на мистецтво, літературу;

- задоволеність професією вчителі;

- опірність труднощам, громадськість;

- цілеспрямованість;

- потреба в педагогічній діяльності;

- продуктивність у роботі;

- можливість бачити й оцінювати продуктивність своєї праці.

На думку Л.М. Мітіної, під схильністю й потребою в педагогічній діяльності дослідники часто розуміють готовність займатися викладанням певного предмета, тобто неправомірно завишається роль предметної спрямованості вчителі на шкоду спрямованості на дитину.

Н.Д. Левітів педагогічну спрямованість визначав як властивість особистості (деякий загальний психічний стан учителі), що займає важливе місце в структурі характеру й виступає проявом індивідуальної й типової своєрідності особистості. Близький до такого розуміння Ф.Н. Гоноболін, що у структурі особистості вчителя виділяє педагогічні здатності й загальні особистісні властивості, називаючи їхньою спрямованістю. До спрямованості Ф.Н. Гоноболін відносить переконаність учителя, його цілеспрямованість і принциповість.

В.А. Сластьонін у номенклатуру особистісних і професійно-педагогічних якостей учителя включає професійно-педагогічну спрямованість, що представляє:

- інтерес і любов до дитини як відбиття потреби в педагогічній діяльності;

- психолого-педагогічну пильність і спостережливість (прогностичні здатності);

- педагогічний такт;

- організаторські здатності;