Дипломная работа: Роль релігії і власті у розвитку мистецтва Месопотамії

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Релігійні погляди і вірування народів Месопотамії

1.1 Функції міфу

1.2 Релігія та її функції

1.3 Хронологія історії Месопотамії

1.4 Релігійні вірування народів Межиріччя

Розділ II. Система влади серед народів Дворіччя

Розділ III. Роль релігії і влади у розвитку мистецтва Месопотамії

3.1 Релігійні і міфологічні сюжети у культурній спадщині Месопотамії

3.2 Роль влади і постаті царя у мистецтві Межиріччя

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Слово «Месопотамія» у перекладі з грецької означає «Межиріччя». Це родюча долина, яка знаходиться між двома річками – Тигром і Євфратом.

Новітні наукові дослідження підтверджують, що район Межиріччя – один із тих, які був заселений з глибокої старовини. У цій місцевості виникли найперші, найстародавніші цивілізації з тих, які нам відомі [19, с. 10].

На цій території жили арійські і семітські племена, які засновували міста зі своїм устроєм, релігією і мистецтвом. Згодом на цій території оформився складний культурно-етнічний комплекс.

Народи, що населяли Месопотамію і прилеглі до неї області, на які вона справляла вплив, мали, не зважаючи на всю їх відмінність, загальні риси. Їх вплив відчувається у різних частинах світу: Індії, архаїчній і класичній Греції, на більшій частині Європи і, природно, у самій Азії [21, с. 23].

Дві річки Межиріччя – Тигр і Євфрат – грали таку ж життєво важливу роль, як Ніл у Давньому Єгипті. Тому у всіх релігіях Месопотамії велике значення надавалося символізму річок і особливо прісних вод.

Таке географічне положення сприяло розвитку у мешканців цього регіону працьовитості і заповзятливості. Річки полегшували налагодження торгових зв'язків, але і відкривали дорогу завойовникам (абсолютно природно, що такий ласий шматочок землі не залишився без уваги інших народів) [17, с. 5].

Народи Межиріччя навчилися виживати у постійних війнах, вони були дуже законопокірними і старанними, коли справа стосувалася пристрою їх суспільства. Їх релігії мали синтетичну практичну мораль – поради для віруючих, як поводитися у цьому та іншому житті [12, с. 54; 17, с. 7].

Мешканці Месопотамії вірили у своїх богів, а також у те, що все, що розповідалося у їх міфах, було колись насправді.

Міф завжди був частиною і основою для розвитку культури будь-якого з народів нашої планети. Міфи існують і у наш час. Витоки міфологічного мислення знаходяться у стародавніх культурах, таких як Шумер, Вавилон, Давній Єгипет, Стародавня Греція, Стародавній Рим. Цивілізація, що склалася у долинах Тигра і Євфрату, є однією з найдавніших на Землі. Тому ми вважаємо актуальним проаналізувати міфологію, релігію і культуру Стародавньої Месопотамії як джерела ідей, які потім були перейняті іншими народами і цивілізаціями аж до сучасного суспільства.

Аж до середини XIX ст. культурне життя народів, що колись населяли цю обширну частину земної кулі, залишалося майже зовсім невідомим людству. Відомості, почерпнуті з легендарних біблейських оповідей, так само як і описи стародавніх міст, зроблені грецьким істориком V століття до н.е. Геродотом, були, по суті, єдиним джерелом знання.

Причиною цього була повна відсутність будь-яких зримих пам'яток стародавньої архітектури і мистецтва. Та наполегливі зусилля археологів увінчалися успіхом, і в XIX столітті мир був приголомшений грандіозністю археологічних відкриттів, зроблених у долинах річок Тигр і Євфрат, а також у прилеглих до них районах [11, с. 44].

Розшифровка вченими клинописних знаків була не менш важливою віхою в історії. Вона дала можливість не тільки зрозуміти закони життя держав Передньої Азії, але і проникнути у чарівний світ стародавньої поезії, міфічних оповідей про богів і героїв [21, с. 52].

З середини XX століття археологи проникли ще далі вглиб століть, відкривши доісторичну культуру Стародавнього Сходу, яка була ще в VIII-V тис. до н.е. Так перед людством поступово, хоча далеко не повністю, вимальовувалася картина життя великих стародавніх народів, чиї досвід і мудрість поклали початок багатьом нашим сучасним пізнанням, науковим і художнім уявленням [11, с. 20].

Передня Азія не випадково іменується колискою людської цивілізації. Багато що з того, що оточує нас зараз і чим ми користуємося у повсякденному житті, існувало вже більше трьох і чотирьох тисяч років тому. У державах Стародавнього Дворіччя зародилися основи математичних знань, склалася десяткова система рахунку, встановилося поділення годинного циферблату на 12 частин. Вивчення небесних світил перетворилося там на точну науку. Вавилонські жерці з великою точністю вміли обчислювати рухи планет, час оберту Місяця навколо Землі. Шумерські і вавилонські архітектори навчилися зводити високі башти, будувати не тільки плоскі перекриття, але і арочні конструкції, згодом перейняті стародавніми римлянами [4, с. 40].

Важливий вплив на культурну спадщину справляла влада. Цар був посередником між богами і людьми. Для нього і знаті будували і оздоблювали палаці, складалися хвалебні та інші вірші і т.д.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--