Вступ4

Розділ 1 Теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності

1.1 Поняття та критерії кредитоспроможності позичальника

1.2 Зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності

1.3 Досвід оцінки кредитоспроможності в банках України

Розділ 2 Аналіз методики оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб АКБ «Укрсоцбанк»

2.1 Економічна характеристика АКБ «Укрсоцбанк»

2.2 Характеристика методики оцінки кредитоспроможності АКБ „Укрсоцбанк”

Розділ 3 Шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника

3.1 Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників в банках України

3.2 Дискримінантний аналіз в оцінці кредитоспроможності позичальника

3.3 Вдосоналення методики оцінки кредитоспроможності юридичних осіб АКБ „Укрсоцбанк”

Висновки

Список використаної літератури

ДОДАТКИ

Вступ

В ринковій економіці товарно-грошові відносини обумовлюють існування зобов’язань, пов’язаних з наданням на умовах повернення грошей або майна , визначеного родовими ознаками. Це дає можливість поповнити обігові кошти учасників товарно грошових відносин. Такі зобов’язання називають кредитними . Зобов’язання з кредитування виникають не тільки тоді коли є факт надання грошей або майна на умовах повернення, а й тоді, коли сторона основного зобов’язання (купвля-продаж, підряд і т. інш.) надала іншій стороні відстрочку виконання зобов’язань (сплатити грошові кошти, передати майно, виконати роботи, надати послуги). Є дві основні форми кредиту - грошовий та комерційний. Грошовий кредит - це відносини з передачі грошей або речей, що їх замінюють, у власність боржника з зобов’язанням останнього повернути еквівалентну кількість грошей або речей. В той час комерційний кредит - це відстрочка виконання зобов’язань за основним договором.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про банки та банківську діяльність» операції з привернення та розміщення грошових вкладів та кредитів можуть виконувати тільки банки .[16]

На даний час актуалізувалася проблема розробки критеріїв для оцінки фінансового стану позичальника. З метою захисту інтересів кредиторів та вкладників банка кредитування позичальників здійснюється згідно чинного законодавства України з виконанням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог з формування обов’язкових страхових та резервних фондів. Одним з основних економічних нормативів, встановленим для комерційних банків є максимальний розмір ризику на одного позичальника. Він встановлюється у вигляді певного відсотка власного капиталу кредитної установи, в розмірі якого може бути наданий кредит одному позичальнику. Цей показник визначається як співвідношення сукупної заборгованості за кредитами одного позичальника та 50% суми позабалансових зобов’язань, які видані по відношенню до цього позичальника, до суми власних коштів банка. Максимальний розмір ризику є дуже важливим економічним показником, тому що його невиконання у випадку неповернення кредиту крупним позичальником (суми кредиту в великому розмірі) може призвести до банкрутства банка. Тому для банка вкрай важливо перед видачею кредиту розрахувати, чи буде позичальник в змозі своєчасно та в повному обсязі погасити кредит. Одним з методів, які дозволяють зменшити кредитний ризик є оцінка кредитоспроможності позичальника.

Задачі докорінного поліпшення функціонування кредитного механізму висувають на перший план необхідність обґрунтування та використання економічних методів управління кредитом та банками, зорієнтованих на виконання економічних меж кредиту. Це дозволить запобігти невиправданим з точки зору грошового обігу та народного господарства кредитним вкладенням, їх структурним здвигам, забезпечити своєчасне та повне повернення кредитів, що має важливе значення для підвищення ефективності використання матеріальних та грошових ресурсів.

Питання про межі кредиту досить розроблене. Їх не слід трактувати буквально як кількісно точно визначену величину. В теоретичному плані головне міститься в визначенні факторів, що формують потребу та можливість кредитування в умовах, що змінюються.

Одночасно з поняттям "межи кредиту" існує поняття "межи використання кредиту" як межа кредитування, що встановлюється у вигляді конкретних показників стосовно до суб’єктів кредитних відносин або видам кредитів. Межи кредитування можуть встановлюватися на рівні макроекономіки у вигляді конкретних пропорцій (наприклад, між обсягом кредитів та сукупного суспільного продукту), досягнення яких забезпечується через систему мір економічного впливу. В тому числі, шляхом організації кредитування з урахуванням кредитоспроможності підприємств та об’єднань, виконання ліквідності банків, обмеження разової видачі кредиту одному позичальнику. Орієнтація кредитного механізму на кредитоспроможність позичальників означає, по суті, організацію кредитування з урахуванням його економічних меж.

Більше всіх інформації про кредитоспроможність підприємств та організацій потребують банки: їх прибутковість та ліквідність багато в чому залежать від фінансового стану клієнтів. Зниження ризику при здійсненні кредитних операцій можливо досягти на основі комплексного вивчення кредитоспроможності клієнтів банка, що одночасно дозволить організувати кредитування з урахуванням меж використання кредиту.

Мета даного дипломного проекту - розкрити поняття кредитоспроможності та платоспроможності, а також показати сутність аналізу даної економічної категорії.

Об’єктом дослідження в дипломній роботі була Миколаївська обласна філія акціонерного комерційного банку „Укрсоцбанк”.

Мета дипломної роботи полягає у виявленні шляхів удосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника в банку.

Завданнями роботи є розглянути сутність, принципи, переваги та недоліки в оцінці кредитоспроможності позичальника, дослідити механізм та здійснення оцінки кредитоспроможності позичальників в банку та провести порівняльну характеристику з іншими вітчизняними та зарубіжними методиками, розробити комплексного підходу до вирішення проблем, пов’язаних з достовірною оцінкою кредитоспроиожності позичальника та шляхами вдосконалення.

Розділ 1

Теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності

1.1 Поняття та критерії кредитоспроможності позичальника

Визначення терміна „кредитоспроможність” надзвичайно важливе для розробки критеріїв науково обґрунтованих методів оцінки кредитоспроможності позичальників. Досі економісти не дійшли єдиної думки з питання визначення кредитоспроможності. Так автори однієї з методик кредитоспроможністю позичальника називають „його здатність своєчасно сповна розрахуватися за своїми зобов’язаннями (основним боргом та відсотками)” [14] На думку інших авторів, це твердження не розкриває суттєвих відмінностей між поняттями „платоспроможність” і „кредитоспроможність”. З ними можна погодитися, тому що це не однозначні терміни. Термін „платоспроможність” передусім охоплює здатність і можливість юридичної чи фізичної особи своєчасно погасити всі види заборгованості, тоді як „кредитоспроможність” стосується лише погашення позичкової заборгованості [49]. Банківська енциклопедія дає таке визначення: „ Кредитоспроможність – це сукупність матеріальних та фінансових можливостей позичальника, що визначають його спроможність повернути кредит в строк та повному обсязі” [10]. Автори ще однієї методики вважають, що „кредитоспроможність є оцінкою банком позичальника з погляду можливості й доцільності надання йому кредиту і визначає ймовірність повернення позик і виплати процентів по них у майбутньому” [40]. Згідно з Положенням НБУ „Про кредитування” (яке діяло), „кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями” [2]. Відповідно до Положення НБУ „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, „кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його [3]. Ці визначення найточніше відображають сутність проаналізованого вище поняття. Проте вони не є вичерпними.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--