Дипломная работа: Українська жінка. Її громадська і суспільна роль. Славетні українки: Маруся Богуславка, Настя Лісовська, Маруся Чурай

Минали роки, як ішов день за днем –

І Державою правила Настя.

Гляділа на море, за море - імла.

А в душу свою як загляне:

В одній половині Настуся була.

У другій - уже Роксолана.

Отак в чужині українка жила.

З роздвоєним серцем, дволико.

Краса їй із мудрістю силу дала,

В легенді лишивши навіки.

Світлана Кузьменко

(Онтаріо, Канада)

Маруся Чурай — українська Сафо

А зараз, діти, перенесемось на 376 років назад до Полтави.

Козацькі часи на Україні сприяли також поетичному, пісенно­му пробудженню українського народу. Вважають, що тільки записа­но українських пісень понад 200 тисяч. Серед їх творців крізь тума­ни часу окреслюються схожі на легенду жіночі постаті. До таких легендарних постатей належить і народна поетеса Маруся Чурай.

Українською Сафо (давньогрецька поетеса) називають Марусю Чурай, бо вважають її автором багатьох народних пісень (понад 200 тисяч), зокрема: "Засвіт встали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні", "Ой не ходи, Грицю", "В кінці греблі шумлять верби" та ін.

За історичними переказами, народна поетеса і співачка народилась у 1625 р. у Полтаві, в козацькій родині. її батько, Гордій Чурай, був соратником Павлюка, керівника козацько-селянського повстання 1637 р. проти шляхетської Польщі. Після поразки по­встанських війск під Кумейками він разом з Павлюком був страче­ний у Варшаві. Після смерті Гордія Чурая його дружина, Горпина, залишилась удвох із донькою. Пам'ятаючи про героїчну загибель її чоловіка, народ оточив літню жінку і її дочку теплотою й увагою. Цьому в значній мірі сприяла й обдарованість Марусі, дівчини з чарівною зовнішністю й добрим серцем. Маруся мала чудовий го­лос і майстерно співала пісні, які складала з різних приводів, і ча­сто навіть у звичайній розмові викладала свої думки віршами.

Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського на­роду проти польської шляхти. Піднявся на боротьбу і Полтавський полк, в якому був і коханий Марусі Грицько Бобренко. Для дівчини розлука з коханим була тяжким ударом. Саме тоді вона склала чудову пісню, сповнену глибокого болю і страху перед невідомим. Ця пісня в наші дні співається в маршовому темпі і починається словами "Засвіт встали козаченьки".

Зовсім не так співала цю пісню Маруся. Вона співала її повільно, виповнюючи кожний рядок глибоким сумом і печаллю. Проникливо звучали перші початкові рядки:

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі...

Особисті переживання Марусі Чурай, її туга за коханим перетворювалися у нові і нові поетичні рядки, в нові й нові пісні й думи. Очевидно, саме на цей час припадає створення Марусею таких пісень: "В огороді хмелинонька грядки устилає", "Шумить, гуде дібровонька" та інші.

Скориставшись перемир'ям між Україною і Польщею, козаки почали повертатися додому. Маруся нетерпляче чекала Гриця, але він не з'явився. Сумнів закрався в її душу і вилився в нові пісні. Справжній зойк душі вчувається у пісні, створеній у години розлуки:

Ой боже ж мій, боже, милий покидає,

Милий покидає, іншої шукає!

До іншої ходить, з іншою говорить.

Мене молодую до славоньки вводить.