Дипломная работа: Зіставлення американського та українського студентських сленгів: перекладацький аспект
2) проаналізувати джерела виникнення та сфери використання студентського сленгу;
3) розглянути особливості формування та функціонування американського та українського студентських сленгів;
4) дослідити певну вибірку сленгових одиниць американського студентського сленгу з подальшим аналізом засобів їх перекладу.
Методи дослідження. В даній дипломній роботі використовуються такі методи як зіставний, описовий, метод порівняльного аналізу, метод порівняльно-історичного аналізу.
Матеріал дослідження становить вибірка сленгових одиниць зі словників сучасного англійського, американського та українського сленгу, що нараховує 150 одиниць: Геловані Г.Г., Цвєтков А.М. Російсько-англійський розмовник побутової лексики та сленгу [45], Кондратюк Т.М. Словник сучасного українського сленгу [46], Кудрявцев А.Ю., Куропаткін Г.Д. Англо-російський словник сленгу та ненормативної лексики [47], Шестикрилов П.А. Словник новітнього американського сленгу [48], AytoJ. TheLongmanRegisterofNewWords [49], SpearsR. A. NTC’s Dictionary ofAmerican SlangAnd Colloquial Expressions [51] та OnlineSlangDictionary [52].
Теоретична значущість дипломної роботи полягає у тому, що робота робить внесок в дослідження проблеми взаємовідносин “мова ‒ суспільство” в контексті перекладознавства.
Практична цінність роботи обумовлена можливістю використовувати її результати в перекладацькій та лексикографічній практиці, а також в ході викладання таких дисциплін як теорія та практика перекладу, стилістика та лексикологія.
Робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та ілюстративного матеріалу та додатків.
У вступі розкривається актуальність вибраної теми, обґрунтовується вибір об'єкта дослідження, визначається мета та завдання, проблеми, описується композиційна структура роботи.
В першому розділі розглядаються теоретичні проблеми, які пов’язані з визначенням місця молодіжного та студентського сленгів в системі загального сленгу, розглядаються варіанти молодіжного та студентського сленгів, їх мінливість на фоні різних культурно-історичних епох, приділяється увага розгляду джерел виникнення та сфер використання студентського сленгу, досліджуються та зіставляються основні засоби формування американських та українських сленгізмів.
В другому розділі розглядаються основні проблеми перекладу сленгу та представлене дослідження певної вибірки сленгових одиниць з американського студентського сленгу з аналізом засобів їх перекладу на українську мову.
В загальних висновках підбиваються підсумки щодо проведеного дослідження та визначаються досягнуті цілі, результати зробленого аналізу. Наприкінці роботи подаються списки використаних джерел та ілюстративного матеріалу, які містять 52 джерела.
РОЗДІЛ 1. МОЛОДІЖНИЙ ТА СТУДЕНТСЬКИЙ СЛЕНГИ В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОГО СЛЕНГУ
1.1. Визначення молодіжного та студентського сленгів
Проблематика сленгу є предметом постійного наукового пошуку. Поняття сленгу здобуває все більше уваги сучасної філології [29;54]. Різні аспекти сленгу вивчалися в працях Е. Патріджа [43], Г. Менкена [42], І. Гальперіна [5], В. Вілюмана [4], М. Маковського [21], В. Балабіна [1], У. Потятинника [27].
Вагомий внесок у дослідження американського сленгу зробив Г. Менкен [42]. Він стверджує, що сленг – категорія загального поширення, що перебуває за межами загальноприйнятих мовних норм. Г.Менкен, досліджуючи еволюцію сленгу, визначив закономірності, згідно з якими “тривалість життя” одних сленгових одиниць визначається століттями, інші ж “безславно” гинуть, ледь з’явившись на світ[42].
Суттєвим кроком у вивченні питання ненормативної лексики став доробок британського лексикографа Е.Патріджа [43]. Е.Патрідж одним із перших порушив питання про статус сленгу. Він простежив культурно-історичні передумови динамічного розвитку неформального мовлення та популярності сленгу на північноамериканському континенті. Лексикографічна праця ученого, вперше опублікована понад 40 років тому, і надалі є актуальною, позаяк охоплює значну кількість лексичних одиниць англомовного світу, простежує етимологію більшості з них.Отже, Е. Патрідж [43] і його послідовники Дж. Грінок та Г. Кіттрідж [40] визначають сленг як існуючі в розмовній сфері досить неміцні, нестійкі, ніяк не кодифіковані, а часто й зовсім невпорядковані й випадкові сукупності лексем, що відображають суспільну свідомість людей, які належать до певного соціального або професійного середовища. Сленг розглядається як свідоме, навмисне вживання елементів загальнолітературного словника в розмовному мовленні в чисто стилістичних цілях: для створення ефекту новизни, незвичайності, відмінності від визнаних зразків, для передачі певного настрою мовця, для додання висловлюванню конкретності, жвавості, виразності, точності, стислості, образності, а також щоб уникнути штампів, кліше, що досягається, як вважають ці дослідники, використанням таких стилістичних засобів, як метафора, метонімія, синекдоха, літота, евфемізм.
Дослідник американського військового сленгу В.Балабін виходить із розуміння сленгу як ненормативної, неформальної, стилістично зниженої мови порівняно великого прошарку населення, що використовується з метою здійснення певних мовленнєвих функцій (експресивної, оцінної, корпоративної, пейоративної, евфемістичної тощо) і складається з одиниць-сленгізмів, що мають різне лексикографічне маркування [1;37].
Досить цікавим є те, що термін сленг увійшов до ужитку в англійській лексикографії ще в кінці XVIII-го – на початку XIX-го ст., але тоді під цим терміном розуміли фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні розбіжності з встановленими мовними нормами. Навіть в ті часи окремі дослідники звернули увагу на найрізноманітніші вияви соціальної природи сленгу, але тільки в XX-му ст. було виділено суттєвий аспект цієї лексики – соціальний. У 1911 р. Г. Бредлі [38] ідентифікував “інтенцію мовця” як важливий фактор у ідентифікації сленгу. Дж. След [44], а за ним Г.Дрейк [39] привернули увагу до психосоціальної мотивації користувачів сленгового лексикону.
У радянській лінгвістиці соціолінгвістичний підхід до вивчення питання сленгу розроблений видатним ученим М.Маковським [21]. Сленг, за Маковським, - історично складена лінгвосоціальна норма, яка реалізується на рівні мовлення (фонетика, граматика, лексика), генетично й функціонально відмінна від професійних і жаргонних елементів мови; семантика сленгових лексем не завжди сягає стилістичного переосмислення, а слова сленгу не обов’язково використовуються для створення стилістичного ефекту [21;109].
У. Потятинник американський сленг тлумачить як особливий соціостилістичний субваріант ненормативної англійської мови у США із наскрізною соціодемографічною дистрибуцією, який характеризується: соціопсихологічною мотивацією вживання; соціостилістичною зниженістю повідомлення; домінуванням конотативного компонента над денотативним; неодмінно більш чи менш обмеженою функціональністю; неоднорідністю складу; надлексикалізацією певних сфер [27;38].
В.Г. Вілюман [4], довгі роки займаючись проблемою сленгу, в стислих тезах сформулював деякі його особливості, зокремаавтор запропонував розрізняти два види сленгу:
а) загальний сленг – образні слова і словосполучення емоційно-оцінного забарвлення, які знаходяться за межами літературної мови, загальнозрозумілі і широко поширені в розмовній мові, які претендують на новизну та оригінальність і в цих якостях виступають синонімами слів і словосполучень літературної мови;
б) спеціальний сленг – слова і словосполучення того або іншого професійного або класового жаргону [4;49].
В.А.Хомяков[33]запропонував більш розгорнуте визначення термінів “загальний” та “спеціальний”сленг:
Загальний сленг – це відносно стійка для певного періоду, широко поширена і загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, вельми неоднорідна за своїм генетичним складом і ступенем наближення до фамільярно-розмовної мови, з яскраво вираженою емоційно-експресивною конотацією вокабуляра, що часто представляє насміх над соціальними, етичними, естетичними, мовними та іншими умовностями і авторитетами.
Загальні сленгізми відрізняються від лексики літературного стандарту етико-стилістичним зниженням різної якості: від жартівливо-іронічної та невимушеної експресії повсякденного до принизливої експресії суто фамільярного спілкування. Треба зазначити, що етико-стилістичне зниження якісно відрізняється від лайливої і непристойної експресії: слова не сприймаються як вульгаризми, але додають мові колорит фамільярності, хоча існують особливі випадки, коли багато що залежить від сфери вживання того або іншого слова, ускладненого “контекстною семантикою” [33;88].
Спеціальний сленг як соціальна мовна мікросистема вельми неоднорідний за своїм генетичним складом і структурою. Аналіз різних підходів до визначення сленгу і вивчення практичного матеріалу приводить до висновку, що сленгізми характеризуються різним ступенем стилістичного зниження і, отже, відносяться до різних лексико-стилістичних пластів. Крім того, велика частина сленгізмів функціонує в мові певних соціальних груп, і, навіть перейшовши в загальнонаціональне користування, сленгізм завжди несе в собі слід свого соціального походження. Спеціальний сленг — це нестандартний лексикон певної соціальної групи, який може складатися зі стилістично різнорідної нестандартної лексики [33;90].
? ??????????? ???????????????? ?????????? ?????????? ????? ?? ??????? ??????????? ? ??????????? ?????, ?????????????? ?????????? ??????, ?? ??????? ?? ????????????????? ???????????.Якщо порівнювати сленг з діалектом, то діалект є більш сталим явищем: основні діалекти, особливо географічні, в сукупності своїх фонологічних, граматичних та лексичних компонентів існують в мові давно, в той час як сленгові одиниці недовготривалі. Спільним для сленгу та діалектів є те, що вони використовуються переважно в усній комунікації [34;28].