Книга: Банківське право України (Качан)

ББК 67.9(4УКР)304.2я73 КЗО

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 2/575 від 18 квітня 2000 р.)

Рекомендовано вченою радою

Національної академії внутрішніх справ України

(протокол № 7 від 26 квітня 2000 р.)

Передмова

Рецензенти

І. П. ГОЛОСНІЧЕНКО, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України;

В. П. ПАСТУХОВ, кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України;

Качан О.О.

КЗО Банківське право: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2000. - 288 с. - Бібліогр.: с. 260-262.

I5ВN 966-7784-30-4

У посібнику розглядаються питання становлення бан­ківської системи України, розкривається зміст найважли­віших понять та категорій банківського права, особливості правового регулювання відносин, що виникають між його суб'єктами, правовий статус НБУ, комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ. Призначений для студентів юридичних вузів та економічних вищих навчаль­них закладів, спеціалістів з банківського права.

ББК 67.9(4УКР)304.2я73+67.304.2я73

966-7784-30-4

О.О. Качан, 2000 Юрінком Інтер, 2000

Банківська система України, незважаючи на досить три­валий строк, який пройшов з моменту прийняття у березні 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність», перебуває в процесі становлення та розбудови. Перший рі­вень цієї системи займає Національний банк України, другий — комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи.

В результаті банківської реформи змінився характер взаємовідносин комерційних банків з клієнтами — ці право­відносини стали будуватися на традиційних принципах рин­кової економіки.

Необхідність вивчення юристами банківського права пояснюється тією новою важливою роллю, яку відіграють комерційні банки у сучасному економічному та фінансовому житті країни. Практичне значення банківського права підви­щується у зв'язку з тим, що в підприємницькій діяльності сьогодні бере участь значна кількість людей, а її здійснення пов'язане з відкриттям банківських рахунків, проведенням розрахунків через комерційні банки. Внаслідок цього діяль­ність державного та приватного секторів економіки зале­жить від стану банківської системи держави та законності банківської діяльності. А тому основи банківського права те­пер потрібно знати не тільки юристу, де б він не працював, а й керівнику підприємства чи установи, головним спеціаліс­там, працівникам контролюючих органів. Кожен громадянин, який активно діє в сфері економіки, повинен мати хоча б за­гальне уявлення про банківське право.

Слід звернути увагу на те, що ознайомлення з банків­ським правом, його ґрунтовне вивчення пов'язані з багатьма труднощами, серед яких одна з найголовніших — наявність великої кількості нормативно-правових актів, які постійно змінюються, доповнюються та уточнюються і не завжди уз­годжуються один з одним. Тобто банківське право, у зв'язку із частим коригуванням нормативної бази, є досить мобіль­ним. Більшість норм банківського права потребує досить серйозного осмислення, оскільки вони використовують, ска­жімо так, «далекі» від юриста терміни банківської справи.

Правовідносини у сфері банківської діяльності базуються на нормах цивільного, фінансового, адміністративного та в деяких випадках кримінального права, що повинно врахову­ватись в процесі вивчення банківського права.

Запропонований посібник з урахуванням новітнього бан­ківського законодавства розкриває зміст найважливіших по­нять та категорій банківського права, особливості правового регулювання відносин, що виникають між його суб'єктами.

Тема 1

Предмет і метод банківського права

§ 1. Поняття банків. Передумови зародження та становлення банківської справи

Слово «банк» походить від італійського «Ьапсо», що означає «лавка міняли», «стіл».

Беручи до уваги історичний аспект, слід зазначити, що історія давніх віків не залишила достатньо повних відомос­тей стосовно того, коли виникли банки, які операції вони ви­конували, що стало рушійною силою їх розвитку.

Згідно з історичними даними, ще за 2300 років до н. є. у народності халлеїв були торгові компанії, які поряд з вико­нанням своїх безпосередніх функцій видавали також позики. Згадки про перші відокремлені кредитні операції відносяться до VIст. до н. є. У Стародавньому Вавілоні практикувала­ся така операція як прийом вкладів та виплата по них процентів.

Виконавцями цих перших банківських операцій, за свід­ченнями істориків, були як окремі особи, так і деякі церковні установи, де нагромаджувались значні грошові кошти. В ста­ровинних святилищах нагромаджувались величезні багат­ства. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Навіть злодії в той час ставилися з пошаною до вівтарів, не грабували їх. Вклади, недоторканність яких гарантувалася шанобливим ставленням до релігії, зробили знамениті грець­кі храми Делоський, Дельфійський, Самоський одночасно і своєрідними банківськими установами.

З роками повага до недоторканності церковного майна була втрачена. Почастішали випадки пограбування храмів, що має місце і в теперішній час.

Зародження банківської справи почалося з діяльності се­редньовічних мінял Північної Італії. Поняття банку, яке за-

Тема 1

Предмет і метод банківського права

кріпилось в нашій свідомості, ототожнювалось з мінялами та їх особливими столами — «банко-столами». У Стародавній Греції банкіри називались трапезитами (від грецького «ігаре-га», що означає стіл). У Стародавньому Римі існували мен-сарії (від латинського слова «тепза» — стіл), які займалися обміном валют, а також іншими грошовими операціями.

Перші банки почали виникати в умовах мануфактурної стадії капіталізму в формі банківських домів, які, на відміну від ростовщиків, надавали кредит промисловим та торговим капіталістам з помірного проценту, а пізніше — у вигляді ак­ціонерних банків. Перші банкіри з'явились в окремих італій­ських містах, таких як Венеція та Генуя в XIV—XVст.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--