Книга: Банківське право України (Качан)

Національний банк має статутний капітал, що є держав­ною власністю. Його розмір становить 10 мільйонів гривень, але він може бути змінений за рішенням Ради Національно­го банку. Джерелом формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а при необхідності — Державний бюджет України.

Національний банк є економічно самостійним органом, юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному госпо­дарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями орга­нів державної влади, а вони, в свою чергу, не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли органи держав­ної влади добровільно беруть на себе такі зобов'язання. НБУ також не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а вони не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, про які йшла мова вище.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Слід зазначити, що правовий статус Національного бан­ку має свої особливості. З одного боку, він є юридичною осо­бою і може укладати певні цивільно-правові угоди з комер­ційними банками та державою. З іншого боку, йому надано широкі владні повноваження щодо управління грошово-кре­дитною системою України. Отже, Національний банк має подвійну правову природу. Він одночасно є органом держав­ного управління спеціальної компетенції та юридичною осо­бою, яка здійснює господарську діяльність. У цьому відно­шенні правове положення Національного банку має багато спільного з правовим положенням державних банків, які існували до початку реформування банківської системи. Однак мають місце і суттєві відмінності, суть яких полягає в тому, що дореформенні банки контролювали діяльність своєї клієнтури, а Національний банк здійснює сьогодні

нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

Здійснення Національним банком господарської діяль­ності та виконання ним одночасно адміністративно-конт­рольних повноважень не відбуваються незалежно одне від одного. Укладаючи цивільно-правові угоди з комерційними банками з метою реалізації свого господарського інтересу, НБУ насамперед цілеспрямовано впливає на розвиток систе­ми кредитних установ та визначає кредитну політику в дер­жаві. Умови, згідно з якими укладаються такі угоди, визна­чаються Національним банком у рамках загальної державної грошово-кредитної політики. По суті, управління грошово-кредитною системою України Національний банк здійснює двома способами: по-перше — за допомогою владних припи­сів, по-друге — економічними методами, тобто шляхом укла­дання різноманітних угод з комерційними банками, іншими організаціями.

Отже, можна зробити висновок, що головною особливіс­тю правового положення Національного банку на сьогодні є те, що здійснення його адміністративних прав та господар­ської діяльності націлене на вирішення однієї задачі — уп­равління кредитною системою держави.

Національний банк України відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» є економічно са­мостійним. Згідно зі ст. 51 того ж закону він підзвітний Пре­зиденту України та Верховній раді України в межах їх кон­ституційних повноважень.

Підзвітність НБУ означає:

— призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку Верховною Радою України за
поданням Президента України;

— призначення та звільнення Президентом України по­
ловини складу Ради Національного банку;

— призначення та звільнення Верховною Радою Украї­
ни половини складу Ради Національного банку;

— доповідь Голови Національного банку Верховній Раді
України про діяльність Національного банку;

— подання Президенту та Верховній Раді України двічі
на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку
в державі.

16

Тема 2

Закон допускає втручання органів законодавчої та вико­навчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку виключно в межах, визначених Законом України «Про Національний банк України».

§ 2. Функції та повноваження

Національного банку України

Банківська система України побудована у відповідності з дворівневим принципом організації. Національний банк є банком першого рівня і виконує традиційні функції, які є ха­рактерними для центрального банку будь-якої держави: він є емісійним та розрахунковим центром держави, банком бан­ків та банкіром уряду.

Відповідно до ст. 99 Конституції України основною функ­цією Національного банку є забезпечення стабільності гро­шової одиниці України. На виконання цієї функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а та­кож цінової стабільності у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 7 Закону «Про Національний банк Ук­раїни» НБУ виконує такі функції:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти Ук­
раїни та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і
організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних
установ правила проведення банківських операцій, бухгал­
терського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та
майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує
систему грошово-кредитної і банківської статистичної інфор­
мації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому
числі між банками та іншими фінансово-кредитними уста­
новами;

7)визначає напрями розвитку сучасних електронних
банківських технологій, створює, координує та контролює

Національний банк України — центральний банк держави17