Книга: Банківське право України (Качан)

2) комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи;

3) Національний банк України, який виступає як банк
банків, орган державної виконавчої влади та центр банків­
ської системи;

4) похідні банківські утворення — банківські союзи, асо­
ціації, ліги, групи, концерни;

5) органи влади, які здійснюють функції державного ре­
гулювання банківської діяльності та взаємозв'язку з банків­
ською системою.

§ 4. Джерела банківського права

Визначення поняття джерел банківського права передбачає встановлення сукупності джерел права, співвідносних з бан-

12

Тема 1

ківською діяльністю, опис їх змісту та побудову схеми дже­рел банківського права.

Джерела банківського права — це правові акти законо­давчих та виконавчих органів державної влади та управлін­ня, в яких містяться норми банківського права.

Головне джерело банківського права — Конституція (Ос­новний Закон) України, в якій закріплюються основні засади функціонування банківської системи України.

Джерела банківського права неоднакові за своїми право­вими властивостями. До них відносяться: закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради Украї­ни, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, зако­ни та постанови Автономної Республіки Крим, положення та інструкції фінансово-кредитних органів (Міністерства фінан­сів України, Національного банку України, Державної подат­кової адміністрації).

До основних, найбільш вагомих джерел банківського права, що мають вищу юридичну силу, можна віднести такі*, закони України: «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. (зі змінами та доповненнями), в якому закріплюються правові основи організації банківської діяль­ності держави в цілому і по окремим її напрямкам; «Про На­ціональний банк України» від 20 травня 1999 р., в якому ви­значені організаційні основи та структура НБУ, його керівні органи, розглядаються питання банківського регулювання та банківського нагляду тощо.

До джерел банківського права можна віднести також ло­кальні акти, що приймаються керівництвом комерційних банків та інших кредитних установ, які обов'язкові для вико­нання їх працівниками, а в деяких випадках і клієнтами.

Серед джерел банківського права, окрім традиційних нормативних актів, слід назвати і банківське правове мис­лення, яке базується на економіко-фінансових потребах бан­ківської діяльності та формує оцінку ефективності та об'єк­тивності правових норм і в значній мірі коригує загальні ді­лові звичаї країни.

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

§ 1. Правовий статус Національного банку України

З юридичної точки зору правовий статус Національного бан­ку України може бути визначений на декількох рівнях:

— конституційному;

— спеціальному законодавчому;

— підзаконному (на рівні актів НБУ).
Конституцією України встановлено, що призначення на

посаду та звільнення з посади Голови НБУ відносяться до ві­дома Верховної Ради України за поданням Президента Ук­раїни. Крім того, у ст. 100 Конституції України зазначається, що Рада Національного банку розробляє основні засади гро­шово-кредитної політики та здійснює контроль за її прове­денням.

На законодавчому рівні правове положення Національно­го банку регулюється спеціальним Законом — «Про Націо­нальний банк України».

На рівні відомчого правового регулювання Національний банк прийняв ряд нормативних актів, якими було закріплено правове положення окремих підрозділів та служб самого банку: департаментів, територіальних управлінь, розрахун­ково-касових центрів, державної скарбниці тощо.

Національний банк України було створено в 1991 р. від­повідно до Закону України «Про банки та банківську діяль­ність». Свою діяльність він здійснює на основі законодавства України.

14

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

15