Контрольная работа: Алгебра логіки як розділ математики

Дані в С++ бувають прості і складені. Прості типи наведено в таблиці.

Типи даних:

Тип	Розмір, байт	Діапазон	Опис
char signed char	1	Від - 128 до 127	Символьний тип. Містить один символ або рядок символів. Кожен символ представляється одним байтом. Компілятор розрізняє як окремі наступні типи: char, signed char і unsigned char
unsigned char	1	Від до 255	Символьний тип. Кожен символ представляється одним байтом (значення в діапазоні від 0 до 255)
short signed short	2	Від - 32768 до 32767	Цілий тип. Скорочене позначення типу short int. Довжина цього типу поза залежністю від використовуваного компілятора завжди більше або дорівнювати довжині значення типу char і менше або дорівнює довжині значення типу int
Unsigned short	2	Від 0 до 65535	Беззнаковий цілий тип
int signed int	42	Від - 2147483648 до 2147483647	Цілий тип. Довжина цього типу поза залежністю від використовуваного компілятора завжди більше або дорівнює довжині значення типу short int
unsigned int	4	Від 0 до 4294967259	Беззнаковий цілий тип
intn	n/8	Цілий тип, розмір у бітах якого визначається значенням п, і може бути рівним 8, 16, 32 або 64 бітам
long signed long	4	Від - 2147483648 до 2147483647	Цілий тип. Скорочене позначення типу long int
unsigned long	4	Від до 4294967259	Беззнаковий цілий тип
float	4	Від 3.4Е-38 до 3.4Е+38	Тип даних із плаваючою крапкою

До складених типів належать покажчики, масиви, перерахування, об’єднання, структури, класи. Більш детально вони будуть розглянуті в наступних лабораторних роботах.

Програмування включає в себе наступні етапи

1. Скориставшись текстовим редактором, написати текст програми і зберегти її в файлі. Цей файл буде вихідним кодом програми.

Допустимі розширення імен вихідного коду

2. Скомпілювати вихідний код. Це означає виконання програми, яка транслює вихідний файл у машинний код. Файл, що містить трансльований код, називається об’єктним кодом.

3. Зв’язати об’єктний код програми з об’єктними кодами функцій, використаних в програмі (додатковим кодом) і скомпонувати їх у єдину програму. Файл, який містить цю програму, називається виконуваним кодом.

Програми на С++ мають наступну структуру

1. Директиви препроцесора

#include

Змушує препроцесор включити у файл програми файли стандартних бібліотек або будь-який інший файл.

2. Блок опису вхідних змінних

3. Заголовок функції main () і її тіло у фігурних дужках{}. Тіло функції містить інструкції для комп’ютера. Кожна завершена функція називається оператором і завершується крапкою з комою. Слово, що стоїть перед назвою функції, називається типом функції (фактично, це тип результату, одержаного при виконанні функції). У круглих дужках після назви функціі мітиться список аргументів (параметрів) функції.

4. Оператор return, що завершує виконання функції main ()

Нижче наведено приклад програми, що здійснює перемноження двох чисел

#include <stdio. h> // підключення стандартної бібліотеки вводу/виводу

#include <math. h> // підключення стандартної бібліотеки математичних функцій

float x,y,z; // змінні типу „з плаваючою крапкою”

float main ()

{

printf ("Enter the number x: "); // вивід на екран тексту вимоги введення 1-го множника

scanf ("%f",&x); // зчитування введеного числа у форматі„з плаваючою крапкою”

printf ("Enter the number y: "); // вивід на екран тексту вимоги введення 2-го множника

scanf ("%f",&y); // зчитування введеного числа у форматі„з плаваючою крапкою”

z=x*y;