Контрольная работа: Дедуктивні умовиводи

За ч. І ст. 296 КК України хуліганство карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на тойже строк.

У діях Голубенка установлено склад хуліганства, передбачений ч. І ст. 296 КК України.

Отже, Голубенко може бути покараний строком до одного року або виправними роботами на той же строк.

По суті, будь-який обвинувальний вирок, як і будь-якаінша ствердна судова ухвала, як застосування норми правадо конкретного випадку, за логічною структурою є умовиводом першої фігури силогізму.

Але застосування юридичного закону до конкретного явища — це не механічне підведення часткового випадку підзагальне правило, а складний процес, що вимагає від юристаґрунтовної спеціальної підготовки, високої культури, здорового глузду, життєвого досвіду і високорозвинутого почуттясправедливості'. Судова діяльність не може розумітися так,що суддя, маючи перед собою заздалегідь запропоновану йомуправову норму і готовий, установлений факт, має тільки "приладнати" їх один до одного, "підігнати" факт під правовунорму. Щоб підвести частковий випадок під загальне правило (норму права), необхідно глибоко і всебічно дослідитицей випадок, виявити індивідуальні його особливості, датиправильну оцінку тощо. Тільки після цього судження проокремий факт, яке становить менший умовивід, буде відповідати цьому факту, правильно відображати його і до ньогоможна буде правильно застосувати загальне положення.

Друга фігура. Її правила і модуси

Друга фігура силогізму має такі правила:

1. Більший засновок має бути судженням загальним;

2. Один із засновків —судження заперечне.

Доведемо спочатку, що один із засновків має бути заперечним. Якщо у другій фігурі обидва засновки ствердні, тосередній термін, займаючи місце предиката в обох засновках,буде нерозподіленим. Як відомо, зробити висновок із такихзасновків неможливо.

Щоб середній термін був розподіленим, один із засновківмає бути заперечним. Але якщо один із засновків заперечний. то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат Р завжди розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. Оскільки Р у другій фігурі посідає місцесуб'єкта у більшому засновку, то він буде розподіленим тількитоді, коли більший засновок загальний. Отже, у другій фігуріобидва засновки можуть бути ствердними, а більший засновок — частковим.

Друга фігура силогізму має такі модуси: ЕАЕ.АЕЕ. ЕІ,АОО.

Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченніналежності якого-небудь предмета або явища до того чи іншого класу предметів. До умовиводів другої фігури ми вдаємося щоразу, коли необхідно довести, що конкретний предмет,який нас цікавить, не може бути віднесений до класу предметом. про котрий ідеться в більшому засновку. Висновок робиться на підставі відсутності у предмета тих ознак, які належать класу в цілому.

Наприклад:

Спроба вбивства можлива тільки з прямим умислом.

У діях обвинувачуваного прямого умислу не установлено.

Отже, дія обвинувачуваного не може бути кваліфікована якспроба вбивства.

У судовій практиці друга фігура є логічною формою обґрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретномувипадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного, засобом спростування різноманітних положень, які не узгоджуються із загальним правилом, і т. д.

Третя фігура. її правила і модуси

Третя фігура має таке правило: менший засновок має бутиствердним. Висновок у третій фігурі завжди частковий.

Доводиться це правило так: якщо менший засновок взяти заперечним, тоді й висновок буде заперечним. У заперечному судженні предикат Р завжди розподілений, отже, вінмає бути розподіленим і в засновку. У засновку Р буде розподіленим лише тоді, коли більший засновок, в якому він посідає місце предиката, буде заперечним. Але з двох заперечних засновків здобути висновок не можна. Тому меншийзасновок має бути ствердним.Висновок має бути частковим тому, що менший термін займає в засновку місце предиката. Предикат у ствердному судженні нерозподілений, тому й у висновку ми можемо говорити тільки, про деякі S, а не про всі S.

Третя фігура має такі шість модусів: ААІ, ЕАО, ІАІ, ОАО.АІІ, ЕІО.

Третя фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша й друга. Вона приймається дляспростування загальних положень.

Четверта фігура. ЇЇ правила і модуси

У четвертій фігурі діють такі правила: 1. Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальним. 2. Якщо одиніз засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.

Дійсно, якщо більший засновок є ствердним (судження Аабо І), то середній термін (М) у ній не буде розподіленим,оскільки посідає місце предиката. Тоді середній термін маєбути розподіленим у меншому засновку. Менший засновок,в якому М займає місце суб'єкта, має бути загальним.Якщо один із засновків заперечний, то й висновок будезаперечним. У заперечному висновку предикат розподілений,отже, він має бути розподіленим і в засновку. І оскількибільший термін посідає в засновку місце суб'єкта, то він будерозподіленим лише в тому випадку, коли більший засновокє загальним судженням. Застосовуючи загальні правила категоричного силогізму і правила четвертої фігури, ми здобудемо такі п'ять ЇЇ модусів: ААІ.АЕЕ, ЇАІ, ЕАО, ЕІО. Перші три фігури були відкриті й описані Аристотелем.Четверта фігура виділена через 500 років Кл. Галеном. Завсіма зовнішніми ознаками четверта фігура є правомірноюформою категоричного силогізму. Проте унаслідок того, щорух думки у четвертій фігурі незвичайний, у практиці мислення нею користуються досить рідко. Прикладом умовиводу за четвертою фігурою може бути таке:

Деякі угоди (Р) — договори (М).

Усі договори (М) е цивільні правовідносини (S).

Отже, деякі цивільні правовідносини (S) є угодами (Р).

2. Роль формалізованої дедукції у законотворчості та законозастосуванні