Контрольная работа: Облік фактору інфляції при прийнятті фінансових рішень

Мінімізація оподаткування. Доцільно вибирати ту форму фінансування, яка дасть найбільший ефект з погляду зменшення податкових платежів. Звичайно, податковий фактор слід розглядати в контексті його впливу на вартість залучення капіталу в цілому. Наприклад, при мобілізації коштів шляхом збільшення статутного капіталу слід враховувати, що пов’язані з цим накладні витрати зменшують об’єкт оподаткування, однак дивіденди, які є платою за використання власного капіталу, сплачуються за рахунок чистого прибутку після оподаткування. Натомість проценти за користування позичками відносяться на валові витрати. Разом з тим, податкові переваги, які можуть проявлятися при залученні позичкового капіталу, слід зіставляти із фінансовими ризиками, які при цьому виникають. Використовуючи як джерела фінансування нерозподілений прибуток, підприємство практично уникає затрат на мобілізацію коштів, однак на реінвестування може спрямовуватися лише прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування. Тут слід також враховувати рівень оподаткування розподіленого та нерозподіленого прибутку, ставки оподаткування доходів фізичних осіб.

Максимізація доходів власників (дивідендна політика). Згідно з цим критерієм усі рішення менеджменту підприємства, в т. ч. рішення у сфері фінансування, повинні спрямовуватися на досягнення головної мети діяльності суб’єкта господарювання – максимізації доходів власників.

Як доповнення до наведених критеріїв зазначимо, що з позиції підприємства – об’єкта інвестування власний капітал є менш ризиковим порівняно з позичковим. Для капіталодавців, навпаки, перебувати в статусі кредитора підприємства є менш ризиковим, ніж як власник, що зумовлено особливостями законодавства про банкрутство та деякими іншими чинниками.

1.3 Моделі прийняття фінансових рішень

Будь-яке фінансове рішення супроводжується двома типами завдань невизначеності:

· незнанням інформації про майбутній стан ринку;

· невизначеністю у процесі класифікації рівня фінансових параметрів.

Перший тип завдань невизначеності зводиться до вирішення завдань прогнозування, другий – завдань розпізнавання.

Методами фінансового прогнозування є:

· економетричні моделі, що описують динаміку показників фінансового плану залежно від факторів, що впливають на економічні процеси;

· метод кореляційно-регресійного аналізу;

· метод безпосередньої експертної оцінки тощо.

На жаль, у завданнях прогнозування та розпізнавання фінансових параметрів із застосуванням імовірнісних методів прогнозування цілком не вдається знайти чіткі рішення.

Формалізми теорії нечітких множин є ефективним інструментом розв’язку завдань з інформаційною невизначеністю при прийнятті фінансових рішень. Арнольд Кофман, Джеймс Баклі вперше запропонували серйозне застосування нечітких множин в економіці, в Росії ж О. Недосєкін вперше застосовував методи, присвячені нечітким моделям для фінансового менеджменту.

Завдання управління фінансами, де нечіткі моделі знаходять своє належне застосування, можуть бути представлені наступними фінансовими предметними галузями.

Комплексний фінансовий аналіз і прогнозування банкрутства. При проведенні лінгвістичної класифікації рівня фінансових показників за шкалою "дуже низький", "низький", "середній", "високий", "дуже високий" можна ввести лінгвістичні змінні з їх множиною значень і відповідними функціями належності.

Інвестиційне проектування. При розробці бізнес-плану можна подати вектор чистих грошових потоків за періодами інвестиційного планування, а також рівнями дисконтування потоку для кожного інтервалу.

Cкоринг цінних паперів. Застосовуючи ту ж схему оцінки, що і для комплексного аналізу фінансового стану підприємства, можна побудувати нечітку комплексну оцінку якості цінних паперів емітента, з переходом на рівень брокерської рекомендації про купівлю/продаж цих паперів.

Підхід до вирішення економічних завдань, що базується на нечітких множинах знайде своє застосування у страховому бізнесі, у банківській справі і в інших напрямах фінансового менеджменту. Моделі до прогнозування банкрутства, інвестиційного проектування, скорингу цінних паперів можуть бути легко адаптовані під специфіку конкретних завдань, що виникають у процесі управління фінансами.

2. Фінансові рішення в умовах інфляції

2.1 Методи оцінки та прийняття фінансових рішень в умовах інфляції

Оцінка грає виключно важливу роль в обліку і представленні звітності. Застосовуючи ті або інші оцінки, можна формувати специфічну картину про майновий і фінансовий потенціал господарюючого суб’єкту і тим самим впливати на фінансові рішення відносно цього суб’єкту. Як відомо, основоположним і поширеним принципом ведення бухгалтерського обліку є оцінка об'єктів обліку по собівартості. В умовах інфляції подібні оцінки можуть значно відрізнятися від поточних ринкових оцінок. Тому, з позиції відповідності вартісної оцінки активів підприємства їх ринковій ціні, бухгалтерська звітність недостовірна, що ускладнює роботу фінансового менеджера.

Існує і інша причина, яка викликає не стільки недостовірність звітних даних, скільки їх варіантність. Це можливість вживання різних методів оцінки і обліку, дозволених нормативними документами і що по-різному впливають на результатні показники і звітність. Відразу ж відзначимо, що слово достовірність тут не слідує розуміти буквально. Воно використовується лише для характеристики міри відповідності облікової і поточної оцінок. Вживання тих або інших методів, з однієї сторони, обумовлюється ситуацією з поточними і прогнозованими цінами, а з іншою сторони, дає можливість регулювати звітні дані в визначених межах.

В основі розуміння причин і доцільності вживання того або іншого методу оцінки при наявності цін, що коливаються, лежить класифікація об’єктів бухгалтерського обліку на монетарні і немонетарні. В умовах інфляції політика управління цими активами розрізняється; крім того, по-різному оперують оцінками цих активів при негативному впливі інфляційних процесів, наприклад, в ході переоцінки при складанні аналітичного балансу в поточних цінах. Охарактеризуємо деякі загальні підходи до управління активами в умовах інфляції і віддзеркалення їх у звітності. При обговоренні активів фірми традиційно відособлюються самостійні об'єкти обліку, найбільш істотні в контексті віддзеркалення її поточного фінансового стану, – основні засоби, виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові засоби і їх еквіваленти.

2.2 Облік інфляції при прийнятті фінансових рішень

Інфляція – це знецінення грошей через порушення їх кількості в обігу, перенасичення обігу грошима і, як наслідок, зростання цін на товари та послуги, розбалансування економіки, створення для підприємств якісно нових специфічних умов функціонування.

Коли рівень зростання цін порівняно невеликий (у межах 4-12 % на рік), підприємства починають відчувати потребу в певному коригуванні своїх дій у сфері управління фінансовими ресурсами.

Підприємства швидко вкладають вільні гроші в матеріальні активи і цим, між іншим, стимулюють розвиток інфляційного процесу. Зростає попит і зростають ціни на засоби виробництва, предмети споживання, в результаті підприємства підвищують договірні ціни на свою продукцію для збереження рівня дохідності.

За гіперінфляції (темпи зростання цін перевищують 100 відсотків на рік) успішна діяльність підприємств починає залежати не лише від їхніх власних зусиль, а й від зовнішнього середовища, діяльності інших суб’єктів господарювання, діяльності держави.