Контрольная работа: Облік фактору інфляції при прийнятті фінансових рішень

Але існує можливість вимірювання впливу інфляції за використання таких показників:

· рівень інфляції;

· індекс інфляції.

Рівень цін відображає зростання цін за певний період у відсотках. Індекс інфляції відображає, у скільки разів зросли ціни за певний період. Якщо середні ціни на продукцію для розрахунку рівня інфляції в кінці періоду позначити як Ц₁ , а на початку періоду – Ц₀ , то рівень інфляції визначатиметься формулою:

,

а індекс інфляції:

Так, якщо, наприклад, ціна однієї групи виробів у кінці певного періоду становила 200 тис. грн.., а на початку його – 160 тис. грн.., то рівень інфляції виражатиметься як , а індекс інфляції – , або .

Індекс інфляції, що розраховується за місяцями, визначається за формулою:

.

Якщо визначається індекс інфляції за рік, а рівні інфляції не змінюються щомісяця, то користуються формулою:

.

Рівень інфляції за цей період (рік) визначається за формулою:

.

Так, якщо рівень інфляції (місячний) протягом року становить 4%, індекс інфляції буде: , а рівень інфляції за рік становитиме 48 % .

Якщо підприємство має вільні грошові засоби і хоче їх розмістити в комерційному банку на депозит, йому треба розрахувати реальну суму депозиту з відсотками, рівень інфляції і реальний дохід.

Для того, щоб визначити реальний дохід, необхідно розрахувати суму внеску з відсотками з урахуванням купівельної спроможності (інфляції) для ставки простих відсотків за такою формулою:

,

де С_і – сума з урахуванням інфляції;

С – сума інвестування в цінні папери або інші фінансові операції;

i_n – відсоткова ставка за n-й період.

Наприклад, суму в розмірі 300 млн. грн. розміщено в комерційному банку на депозит строком на один рік під 30 % річних, причому рівень інфляції за рік становить 40 %.

Сума на кінець року з відсотками дорівнюватиме 390 млн. грн.. (300*1,3), а сума з урахуванням інфляції становитиме С_і = 278,5 млн. грн. .

У цьому разі власник суми зазнає прямих збитків у 111,5 млн. грн.. (390-278,5). Отже, щоб мати реальні доходи, необхідно, щоб рівень дохідності фінансових операцій перевищував рівень інфляції.

3. Процедура прийняття фінансових рішень з проблемних питань

3.1 Методи прийняття рішення щодо подолання проблемних ситуацій

Існує ціла теорія прийняття фінансових рішень. Ця теорія стоїть на ґрунті визнаних показників, за допомогою яких оцінюються альтернативи для їх подальшого зіставлення. Але в реальній практиці просте використання цих показників часто не дозволяє досягти обґрунтованого рішення через те, що конкретна ситуація є дуже складною і багатогранною. На рішення впливають різні фактори, частину з яких важко формалізувати і без застосування систематизованого підходу легко помилитися. Особа, яка приймає рішення, в таких обставинах може відчувати невпевненість або знаходитись під неприємним враженням від того, що вона не в змозі ґрунтовно довести свою позицію до інших осіб. Такі ситуації часто трапляються при прийнятті рішень щодо проблемних активів як в організаціях, які залучили кошти для своєї комерційної діяльності, так і у фінансових установах, наприклад, банках. Фінансування проектів невід'ємно пов'язано з ризиком, тому виникнення проблемних активів є цілком природним. Проте, якщо на етапі прийняття рішення про залучення (або надання) коштів процедура в багатьох організаціях є зрозумілою і добре відпрацьованою, то на етапі, коли з проекту виникли суттєві проблеми, прийняття рішень іноді виглядає як "хаотично-інтуїтивне шаманство". Рішення, що потребують визначення, на цьому етапі можуть стосуватись схеми реструктуризації заборгованості, стратегії реалізацій заставного майна тощо.

Ключовим пунктом виступає застосування методів, які "крок за кроком" дозволяють визначитись з найбільш доцільним шляхом виходу з тієї чи іншої проблемної ситуації.

Існують два визнаних у світі методи прийняття "крок за кроком" рішення щодо подолання проблемних ситуацій: