Контрольная работа: Розв’язання лінійних задач методами лінійного програмування
Побудувати двоїсту задачу. Симплексним методом знайти оптимальний план початкової задачі. Використовуючи першу теорему двоїстості, визначити план другої задачі.
Для перетворення нерівностей в рівності вводимо змінні одиничні матриці х3 , х4 і х5 . Для розв’язку задачі симплексним методом необхідно мати три одиничних матриці при невід’ємних правих частинах рівнянь. Для отримання одиничної матриці в першій і третій нерівностях вводимо введемо штучні змінну х6 і х7 та отримаємо одиничні матриці А6 і А7 . Де
і
В результаті наведених перетворень отримаємо наступну задачу:
У виразі функції величину М вважаємо достатньо великим додатнім числом, оскільки задача розв’язується на знаходження мінімального значення функції.
Запишемо задачу у векторній формі:
де
В якості базису вибираємо одиничні вектори А6 , А4 , А7 . Вільні невідомі прирівнюємо нулю . В результаті отримаємо початковий опорний план розширеної задачі
,
якому відповідає розкладення
Для перевірки початкового опорного плану складаємо першу симплексну таблицю (таблиця1) і підраховуємо значення функції і оцінок Маємо:
тобто оскільки М попередньо не фіксовано, то оцінки є лінійними функціями величини М, причому функція складається з двох доданків, одне з яких залежить від М, інше не залежить. Для зручності розрахунків в (F-C) рядок запишемо доданок, незалежний від М, а в (М) рядок – тільки коефіцієнти при М, які і дозволяють порівняти оцінки між собою. Для векторів базису оцінки дорівнюють нулю.
Таблиця1– Перша симплексна таблиця
Базис | С базису | А0 | |||||||
х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | х6 | х7 | |||
х6 | М | 8 | 1 | -1 | 0 | 0 | 1 | 0 | |
х4 | 0 | 20 | 3 | 4 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 |
х7 | М | 6 | 3 | 1 | 0 | 0 | -1 | 0 | 1 |
F-C | – | 0 | -5 | -2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
М | – | 14 | 4 | 4 | -1 | 0 | -1 | 0 | 0 |
В (М) рядку є додатні оцінки, тому опорний план Х0 не є оптимальним і його можна покращити, включивши в базис вектор, якому відповідає . Оскільки у нас максимальне значення 4 належить двом векторам, то в базис включаємо вектор, якому відповідає мінімальне Сj . Розв’язувальним рядком вибирається той, в якому найменше відношення Серед коефіцієнтів розкладання векторів А1 і А2 по базису є додатні, тому хоча б один з векторів існує.. Знайдемо ці значення:
;
Таким чином підтвердилося, що розв’язувальним стовпчиком буде другий, і визначилося, що розв’язувальним рядком буде перший. Тобто розв’язувальний елемент – число 3. Тоді вектор А2 включаємо в базис, а вектор А6 виключаємо з нього.
Складаємо другу симплексну таблицю (таблиця2). При цьому елементи першого (розв’язувального) рядка ділимо на 3. Елементи інших рядків визначаємо використовуючи формули повного виключення Йордана-Гауса.
Таблиця2– Друга симплексна таблиця
Базис | С базису | А0 | |||||||
х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | х6 | х7 | |||
х2 | 2 | 2,67 | 0,33 | 1 | -0,33 | 0 | 0 | 0,33 | 0 |
х4 | 0 | 9,33 | 1,67 | 0 | 1,33 | 1 | 0 | -1,33 | 0 |
х7 | М | 3,33 | 0 | 0,33 | 0 | -1 | -0,33 | 1 | |
F-C | – | 5,33 | -4,33 | 0 | -0,67 | 0 | 0 | 0,67 | 0 |
М | – | 3,33 | 2,67 | 0 | 0,33 | 0 | -1 | -1,33 | 0 |
В (М) рядку є додатні оцінки, тому план, зображений в таблиці2 не є оптимальним і його можна покращити, включивши в базис вектор, якому відповідає . Тобто за розв’язувальний стовпчик вибираємо перший. Мінімальне відношення