Контрольная работа: Трудові ресурси 2
- заробітна плата;
- соціальне забезпечення та ін.;
3. Наймані працівники та їхні об’єднання як суб’єкти соціального партнерства
Суб’єкт соціально-трудових відносин – це юридична або фізична особа, яка володіє первинними носіями права у соціально-трудових відносинах. Суб’єктами соціально-трудових відносин виступають наймані працівники, об’єднання найманих працівників або їхні органи, роботодавці, об’єднання роботодавців або їхні органи, органи законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування.
Відрізняють чотири групи суб’єктів соціально-трудових відносин.
Перша група – первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава).
Друга група – представницькі організації та їхні органи (об’єднання роботодавців, об’єднання найманих працівників, органи влади і управління).
Третя група – органи соціального діалогу (Національна рада соціального партнерства, органи в галузях, регіонах, на підприємствах).
Четверта група - органи, які усувають наслідки можливих конфліктів, попереджують загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри та інші інформаційні консультативні формування).
Одним із основних і найбільш масових суб’єктів соціально-трудових відносин є наймані працівники та їхні представницькі органи (до 90% економічно активного населення має статус найманого персоналу). Наймані працівники є найбільш незахищеною стороною соціально-трудових відносин порівняно з роботодавцями.
Найманий працівник – це фізична особа (громадянин) , яка перебуває у трудових відносинах із роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контракту) та безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів.
Зараз в Україні структура суб’єктів соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників, є такою. На рівні підприємства суб’єктом виступає сам працівник, як носій первинного права у стосунках із роботодавцем. Другим суб’єктом є організація найманих працівників – місцева організація профспілки в особі профспілкового комітету.
Крім профспілок, інтереси найманих працівників можуть представляти ради трудових колективів, окремі працівники, яким делеговано частину повноважень колективу.
На територіальному рівні суб’єктом соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників, є їхні організації та об’єднання – профспілки.
На районному, міському рівні представництво найманих працівників здійснюється численними організаціями профспілок.
На галузевому рівні наймані працівники мають свої представницькі органи (галузеві профспілки)
На національному рівні інтереси найманих працівників представляє декілька десятків профспілкових об’єднань, галузевих і фахових профспілок. Найактивнішими серед галузевих профспілок в Україні є профспілки вугільної промисловості (ППВП) та гірничорудної галузі (НПГ).
Базове профспілкове право – право на свободу асоціацій (об’єднань) та право на колективні переговори відображено в конвенціях МОП № 87, 98, 154. Профспілкові права містяться в Загальній декларації прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., право на страйк в Європейській соціальній хартії та Міжамериканській хартії соціальних гарантій.
В нашій державі основними нормативними актами, що регламентують діяльність профспілок є:
Конституція України; Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»; Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; Кодекс законів про працю; закони України «Про колективні договори і угоди» , «Про оплату праці» , «Про зайнятість населення» та ін.
Загалом ставлення до профспілок позитивне. Рівень довіри до профспілкових організацій вищий серед осіб віком 50-54 роки. Молодь у віці 18-29 років довіряє цим організаціям менше. Та в цілому позитивне ставлення до профспілок домінує над негативним.
4. Таблиця «Основні наукові категорії прибічників двох протилежних напрямків наук про працю»
| Наукова категорія | Прибічники трудової теорії вартості | Прибічники теорії факторів виробництва |
|
Вихідне теоретичне положення. |
Вартість товару визначається витратами праці (живої і минулої) на його виробіток |
Цінність товару визначають всі фактори виробництва |
|
Фактори виробництва. |
Предмет праці, засоби праці і робоча сила. |
Земля, труд, капітал (матеріальні складові виробництва) , підприємницькі здібності. |
|
Джерело утворення прибутку. |
К-во Просмотров: 260
Бесплатно скачать Контрольная работа: Трудові ресурси 2
|