Курсовая работа: Аналіз педагогічних умов, що сприяють розвитку творчих музичних здібностей

Велику популярність придбала книга "Методика співу" О.М. Карасєва. Він додає вивченню співу не тільки музично-освітнє, але і виховне значення. Автор особливо підкреслює, що на заняттях хорового співу розвивається активна увага і загострюється розумова робота.

Карасєв ставить ряд цілей при навчанні дітей співу:

1. "Розвиток у дітей музичних здібностей, а разом з тим органів голосу, мови і подиха".

2. "Застосування зазначених здібностей і умінь, отриманих при навчанні, до практики".

А також ряд задач:

1. "Навчити дітей співати "з голосу", але переважно по нотах або іншим знакам, в один голос".

2. "Навчити співати в два голоси".

Карасєв стверджує, що більшість дітей наділена гарним слухом, але при цьому відмовляє їм у творчих можливостях: "Не маючи здібностей творчості самостійної мелодії, дитина більш схильна до наслідування".

Велику увагу Карасєв приділяє нотній грамоті, необхідність вивчення якої він наполегливо підкреслює: "При співі "з голосу", людина блукає у темряві, виявляється безпомічною у кожному новому випадку".

О.М. Карасєв, подібно С.І. Миропольському, вважає розумним починати навчання з більш легких способів запису. Цифрову нотацію він описує в такий спосіб: "Перша нота гами – цифрою 1, друга – 2 і т.д., ноти вище 8 – наступна октава, мають крапку над цифрою, а нижня октава крапку під цифрою".

Заняття починалися з освоєння одного зі звуків, звичайно це був звук "до" першої октави. Учні співали його спочатку цілими, потім половинними, чвертями, далі переходили до найпростіших ритмів. Освоєння одного звуку продовжувалося доти, поки всі учні не домагалися чистого співу. На одному звуці співали молитви, народні промовки.

Після чисто проспіваного звуку "до", переходили до звуку "ре", домагалися чистого проспівування секунди, і аналогічний музичний матеріал вже охоплював два звуки. Далі випливав третій звук – "мі", і робота на трьох звуках продовжувалась в такому ж плані.

Але надалі в навчанні Карасєв відкидає цей спосіб позначення, вважаючи, що "Навчання по цифрах з кожним кроком буде показувати робленість і неприродність викладання, а тому і не має за собою міцних дидактичних основ".

У противагу цифровому, Карасєв висуває літерний спосіб позначення: "Назви нот заміняються звуками, звуки зображуються буквами, вартість ноти – цифрою, поставленою над літерою". Наприклад: "до" - а, "ре" - у, "мі" - і, "фа" - про, "соль" - е, "ля" - я, "сі" - ю. Тому що цей спосіб не дає ніякої наочності, представлення про рух мелодії, тому учні повинні попередньо запам'ятати всі звукові відносини. Цьому допомагає "сходинка":

о

и

у

А. Н. Карасєв приділяє значну увагу методичним прийомам вивчення музичних добутків:

1. Читання першого рядка вчителем, якщо не засвоєно це раніше.

2. Виразне повторення кожним учнем зі слабких, і всім класом.

3. Спів рядка вчителем.

4. Повторення кращими учнями окремо.

5. Повторення двома, трьома, групою і всім класом.

6. Вивчення такими ж прийомами другого рядка.

7. Повторення обох рядків один за іншим.

8. Спів наступної фрази.

Переваги методики А.Н. Карасєва полягає в строгій, продуманій послідовності, в побудові всього процесу навчання й у детальній його розробці, що сприяє виробленню міцних навичок в учнів.

У той же час методика А.Н. Карасєва відбивала схоластику, і формалізм навчання того часу. Хоча завдяки строгій послідовності досягалася чистота інтонування і міцність засвоєння музичного матеріалу, уся система була далекою від живої природної музики, придушувала прояв до неї творчого відношення.

Слід зазначити статті професора О.І. Пузиревського. На думку Пузиревського, шкільний спів, правильно поставлений і добре ведений, важливий для школи в різних відносинах: і в релігійному, і в естетичному і в моральному.