Шипел вечерний самовар,

Китайский чайник нагревая.

( А.С. Пушкин. Евгений Онегин)

Вечерело . Дрожь в конях.

Стужа злее на ночь…

( Н.А. Некрасов. Генерал Топт ыгин)

Ці речення зазвичай виражають стан погоди або навколишнього середовища.

Відповідні до них англійські речення відносяться до типу двоскладних речень із підметом it: itwasgettingdark, whenBobreachedthetown.

2. Речення, що складаються із дієслівного присудка, вираженого формами допоміжнихдієслів, і предикативного прислівника; пор.: Сквозь серый камень вода сочилась, и было душно в ущелье тёмном, и пахло гнилью . (А.М. Горький. Песня о Соколе )

Відповідні англійські речення, зазвичай, є двоскладними і відносяться до іменного з підметом it; пор.:How hot it was up here !- how noisy . (J.Galsworthy.Indian Summer of a Forsyte . )

Іменний тип представлений одним типом речень, у яких головний член речення виражений іменником у називному відмінку. Речення цього типу можуть мати форму тільки теперішнього часу; пор.:

Тишь. Безлюдье вокруг.

Чуть приметна тропинка росистая.

(И.С.Никитин. Утро ).

Зазвичай цьому типу речення в англійській мові відповідають двоскладні речення із формальним підметом it.[1, c.186-198]

РОЗДІЛ 2

Категорія безособовості

2.1. Безособові речення в історичному контексті

У давнє англійських текстах існували речення представлені підметом hyt та обставиноюp æ r , що деякою мірою втрачають своє безпосереднє значення. У цей період виникають речення із формальним підметом it і конструкцією thereis.[13, c.156]

У давнє англійській мові існували такі безпідметові безособові речення, утворені наступними безособовими дієсловами: freosan “морозити”, hagalian “йти”(про град), rinan “йти” (про дощ), slitan “морозити”, sniwan “йти”(про сніг), styrman “штормити”, pawian “танути”, wederian “змінюватись”(про погоду), luhtan “світати”, efenlecan “вечоріти”, efnian “вечоріти”, frumlyhtan “світати”, sumerlecan “починатись” (про літо), winterlecan “починатись” (про зиму), degian “починатись” (про день).

В середнє англійський період такі речення стають двоскладними (підмет виражається займенником hyt ), що пов`язано зі змінами у граматичній будові речення зі встановленням твердого порядку слів у мовах аналітичного типу.

Безособові речення виражали явища природи, наприклад: Hyt rinde feowerti da a . – Дощ йшов 40 днів. [8, c.3]

Існували безособові речення для означення психічного або фізичного стану людини, як в українській мові, наприклад: Мені боляче. Речення починалось із додатку, що означав особу, яка є носієм стану: Whine pyrite whelm and whelm hyngered . – Час від часу йому хотілося пити, а іноді їсти. Такі речення не є безособовими за змістом, тому що додаток у них виражає суб`єкт. [10, c.250]

Для раннє англійського періоду була характерною заміна безособової конструкції на особову. Дієслова happen , seem , think , like , lack , nrrd , remember , ought , etc ., що у 14 столітті загалом використовувались у безособових конструкціях, у 15 столітті почали використовуватись у особових, а у 16 столітті більшість з них набувала вжитку тільки у особових конструкціях. У творах Шекспіра ми й досі знаходимо речення із безособовими конструкціями it likes me well ; here , if it like your honou ; але особові конструкції використовувались значно частіше: for several virtues have I lik ’ d several women ; I do not like this tune ; I do not like this footing ! Із дієсловом need Шекспір використовує також обидва варіанта: so much as it needs ; it shall not need; you need by help; we need it not. Також існувало два варіанта вжитку дієслова to inform: it is informed me, I’m informed, etc. [13, c.320]

У сучасній мові займенник itє вербально вираженим підметом безособового речення. Неособовість 3-ї особи it випливає з того, що 3-тя особа не є учасником комунікації. Загальновідомим є той факт, що займенники 1-ї особи означають мовця, займенники 2-ї особи означають особу, до якої звертається мовець, і тільки займенники 3-ї особи можуть відноситися до будь-якої особи, предмета або явища [2, c.82].

2.2. Сучасний стан безособових речень

Особливістю англійського безособового речення є його синтаксична двоскладність (наявність підмета it) при семантичній односкладності. У спеціальній літературі з цього приводу вважається, що визначальним у становленні цього семантично-структурного типу речення була характерна для англійської мови тенденція до фіксованого порядку слів (що полегшувало розпізнання комунікативних типів речення протиставленням прямого та інверсійного порядку слів). Безперечним можна вважати й те, що формування бінарної моделі у реченні цього типу сприяло стабілізації саме такого порядку слів в англійській мові.[7, c.276]

Абсолютизація принципу бінарності у схемі англійського речення – явище пізнішого періоду; в англійській мові періоду перших писемних пам`яток безособовий тип речення знаходив своє вираження односкладною моделлю [11, c.153].

2.2.1. Різні точки зору на підмет it

Членування речення пов’язано із низкою об’єктивних труднощів, що випливають з того, що іноді відбувається змішанняграматичних, логічних та психологічних відносин. Найяскравішим прикладом є конструкції із вставним it, this, there у зв’зку з тим, що спостерігається протиріччя між тим, що граматичний підмет є ніби семантично незначущим, і значеннєвим центром речення типу It’scurious …, виявляється то підметом, то присудком із вставним ‘it’.