Курсовая работа: Договір банківського кредиту

Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою таких заходів: лімітування кредитів; диверсифікації портфеля позичок банку; контрою за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу; страхування кредитних операцій; достатнього та якісного забезпечення наданих кредитів; аналіз кредитоспроможності позичальника.

Розглянемо більш детально 5 спосіб – забезпеченість кредиту.

У країнах с розвиненою ринковою економікою поширенішими є такі форми забезпечення кредитів:

· гарантія, або порука третьої сторони;

· переуступка контрактів, дебіторської заборгованості;

· застава товарних запасів;

· застава дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних матеріалів, страхування [6, c.145].

В Україні до основних видів забезпечення кредиту належать: застава, гарантії, інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації).

Правовідносини, пов’язані з заставою, регулюються Законом України «Про заставу». Застава означає, що в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання кошти, одержані від реалізації заставленого майна, спрямовуються передусім на задоволення вимог заставодержателя. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель) [22].

Предметом застави є майно (рухоме і нерухоме) та майнові права, які можуть бути відчужені та на які може бути звернено стягнення. Використання застави того чи іншого майна як забезпечення кредиту залежить від ряду чинників: наскільки легко реалізувати майно і чи взагалі це можливо, чи є можливість встановити точну ціну і чи ця ціна постійна [23].

Відповідно до ч.1 ст. 577 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є нерухоме майно договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Ст. 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом [24, с. 178].

Застава рухомого майна може бути зареєстрована в Державному реєстрі шляхом внесення відповідного запису. Підставою внесення запису є заява заставодержателя або заставодавця. Юридичне значення реєстрації застави рухомого майна полягає в тому, що заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав.

Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, за якої предмет застави лишається у заставодавця або у третьої особи. Предметом іпотеки можуть бути: земельна ділянка, жилий будинок, квартира, підприємство або його структурний будинок.

В Україні досить популярними є кредити під заставу векселів. Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання векселів. Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є віддаленішим у часі, ніж термін дії позички.

Виконання зобов’язань з повернення кредиту може бути забезпечено також поручительством і гарантією. За деякими оцінками, на ці форми кредитного забезпечення припадає близько 30% всіх кредитів.

Поручительство являє собою додаткове (акцесорне) зобов’язання стосовно боржника, оформлене договором між кредитором за основним зобов’язанням та поручителем для забезпечення виконання основного зобов’язання. Відповідно до такого договору поручитель бере на себе зобов’язання перед кредитором боржника відповідати за виконання зобов’язання цієї особи цілком або частково.

Гарантія характеризує зобов’язання третьої сторони задовольнити вимогу кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених, гарантійних випадків. Гарантія оформляється у формі гарантійного листа [25, с. 30].

4.2 Відповідальність сторін за кредитним договором

Відповідальність сторін за кредитним договором передбачена цивільним і банківським законодавством.

При укладанні договору, сторони передбачають заходи відповідальності на випадок його невиконання, керуючись нормами цивільного права.

Національний банк України вимагає, щоб у кредитних договорах передбачалась конкретна відповідальність сторін за порушення умов їх угоди. Йдеться, насамперед, про відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування у вигляді стягнення кредитором пені за кожний день прострочення; відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді сплати позичальникові пені за кожний день прострочення; відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від Національного банку України кредитних ресурсів або власних ресурсів комерційного банку у вигляді стягнення з позичальника штрафу у відсотках від розміру використаного не за призначенням кредиту [24].

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Грошове зобов’язання – це зобо’язання, завжди можливе до виконання, оскільки грошові кошти завжди є в господарському обліку. Предметом кредитного договору є гроші, отже за кредитним договором у позичальника виникає грошове зобов’язання. Таким чином, позичальник не може бути звільнений від відповідальності за неможливість виконання ним зобов’язання з повернення суми кредиту за укладеним договором. При цьому, зважаючи на конклюдентний характер договору кредиту, так само як і позичальник, від відповідальності за ненадання кредиту не може бути звільнений кредитодавець.

Згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує процентів за час прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства, що випливає із суті зобов’язання або звичаїв діл