Курсовая работа: Етнографічно–побутове начало в реалізмі повісті І. Нечуя–Левицького "Кайдашева сім’я"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Значення творчості І.Нечуя -Левицького

РОЗДІЛ 2. Етнографічно – побутове начало в реалізмі повісті

РОЗДІЛ 3. Місце і значення теми в шкільному курсі української мови і літератури

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Тема нашої дослідницької роботи – «Етнографічно – побутове начало в реалізмі повісті І.Нечуя – Левицького «Кайдашева сім’я»»

Мета роботи – дослідити етнографічно – побутовий стильовий струмінь в організації художнього матеріалу повісті І.Нечуя – Левицького «Кайдашева сім’я»

Об’єкт дослідження – повість І. Нечуя – Левицького «Кайдашева сім’я»

Предметом дослідження є етнографічно – побутове начало в повісті «Кайдашева сім’я».

Методи дослідження : філологічний, біографічний, психологічний, структуралістичний.

Філологічний метод передбачає опис художнього твору, біографічний метод включає відомості про письменника, психологічний метод розкриває психологію героїв, структуралістичний – аналіз формальних прийомів і поєднання аналізу змісту і форми композиції.

Актуальність теми . Тема дослідницької роботи вивчається як в школах, так і у вищих навчальних закладах. Але повного, досконалого вивчення вона не набула. І до цього часу ця тема залишається відкритою для нових наукових досліджень.

Теоретична і практична значимість роботи . Матеріал виконаної дослідницької роботи можна використати в школі на уроках української мови та літератури, для роботи в гуртках українознавства, а також для дипломних робіт.

Структура дослідницької роботи.

Робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. Значення творчості І. Нечуя – Левицького

Іван Нечуй – Левицький – «великий артист зору» (Іван Франко) – вписав нові сторінки в розвиток прози, забезпечений його попередниками та сучасниками Григорієм Квіткою - Основ’яненком, Марком Вовчком, Олексом Стороженком, Анатолем Свидницьким, Пантелеймоном Кулішем, Юрієм Федьковичем, Олександром Кониським, Іваном Франком. Козацьке бурхливе минуле й складна українська дійсність XIX - початку XX століття зображені в його творах в образах представників різних суспільних станів, українського й інших народів.[ 5,17]

З ім’ям видатного письменника – реаліста пов’язане значне поширення жанрових меж української прози. Він не тільки блискуче розвинув традиції «малих» епічних жанрів (оповідання, нарис), але створив новаторські зразки соціально – побутової повісті й роману. Крім того, Нечуй – Левицький працює в галузі драматургії, пише комедії та історичні драми, друкує художньо – етнографічні праці, науково – популярні нариси, літературно – критичні статті, театральні рецензії і мовознавчі дослідження.

На новому етапі літературного процесу творцям соціально – психологічного роману та короткої новели надто вже детальними здавались етнографічні й соціально – побутові описи в творах славетного епіка, впадала в очі деяка одноманітність, повторюваність образних засобів. Але й наступні покоління вчились у нього вдумливого спостереження над життям у різноманітних його проявах, вміння створювати пластичні й яскраві людські характери. [10,24]

«Наглядайте над народним життям, - радив Нечуй – Левицький літературній молоді, - примічайте типи селян, розпитуйте про всякі сільські історії, і часом сама повість наскочить на вас, а чого не достачить, то покличте на поміч силу творчества, бо сама жизнь рідко коли дає цілу повість. Треба жизнь перепустити через свою душу…» [289,11]

Ліризм, соковитий гумор, поєднання серйозного й навіть трагічного з комічним складають одну з істотних сторін творчості письменника. Він звертався до мотивів та образних засобів фольклору, іноді, може, надто густо сипав у власних творах перлами усної народної творчості, але завжди майстерно використовував внутрішні можливості фольклорної образності для емоційного відтворення психологічного стану своїх персонажів, для характеристики їх поведінки. Не можна забувати й про чудове знання І.Нечуєм – Левицьким живої народної мови, вміле використання її скарбів.

Колоритні картини побуту й суспільних відносин дореволюційного українського села, багата галерея людських типів, викриття соціального зла й сатиричне змалювання гнобителів народу, гуманістичний демократизм, поетичність та теплота викладу – все це робить близькими й дорогими для нас кращі твори письменника, які назавжди ввійшли до скарбниці української класичної літератури. [10, 24-25]

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--