Курсовая работа: Філософське та практичне значення "Послання до Пізонів" Горація в літературному процесі

відоме

Давши немовби нове. Коли ж доконче потрібно

В висловах свіжих явити речі, незнані раніше [7, с.27]

50. Можна і винайти слово, якого й не чули Цетеги[1] ,

Туго підтягнуті, — скромну цю буде пробачено

вольність,

І новокуті слова довір 'я здобудуть, як злегка

Змінені, з грецьких джерел вони ллються.

Якщо дозволяв це

Римлянин давній Плавту[2] й Цецілію[3] , чи заборонить [7, с.27]

55. Варію[4] він та Вергілію?[5] Дещо і я запровадив —

Чи докоряти ж за це, коли і раніше — Катона[6]

Й Еннія[7] мова, речам нові надавши імення,

Мову батьків збагатила? Вільно й було це і буде —

Слово впровадити, вжитком сучасним його

позначивши [7, с.27].

60. Як відмінюється листя в лісах із зміною року

І опадає, так і слова, відцвітаючи, гинуть.

А новотвори, немов юнаки, і міцніють і квітнуть.

Ми і все наше — дань смерті [7, с.27].

70. ...Віршем трагедії твори комічні складать

не годиться [7, с.27],

90. Не подобае і стилем буденним, лише для

жартливих

Сокків[8] придатним, співати про щедру Фіестову учту, —

Кожній-бо речі своє призначено місце пристойне.

Правда, й комедія часом свій тон повсякденний підносить,

І роздратований Хрем[9] пишномовним лається словом [7, с.27].

95. Але ж і трагіки часто в висловах простих