Курсовая работа: Філософське та практичне значення "Послання до Пізонів" Горація в літературному процесі

Так от і Телеф з Па ле є м, убогі вигнанці обидва.

Речень, ліктів на два, уникають величних та пишних.

Жалем гірким глядачеві пройняти бажаючи серце.

Ні, не досить поемі краси, — питвом найсолодшим [7, с.27]

100. Хай вона буде, щоб дух слухача вести, куди

схоче.

Сміхом на усміх, слізьми на ридання завжди

відгукнеться

Людське обличчя. Хочеш, щоб плакав я — треба

самому

Смутком пройнятись, тоді лиш твоє нас горе

зворушить,

Телеф або П е лей: а погано роль проведеш ти – [7, с.27]

1 05. Спати або й сміятись я буду. Смутку а обличчі

Мова сумна потребує, погрозного вислову — гнівна,

Жартів — весела, речень суворих — мова поважна [7, с.28].

110. ...Річне однакова — бог чи герой промовляє

славетний [7, с.28]

115. В розквіті сил кипучих юнак чи старець похилий,

Горда й поважна матрона чи мамка дбайлива і скромна,

Всюди бувалий купець чи ратай зеленого поля,

Ассірієць чи Колх[10] , Фіванець чи син Арголіди, —

Зваж на їх славу, поете, чи сам вигадуй доладно [7, с.28]

120. То ж, як схотів би Ахілла преславного ти

відтворити,

Хай невблаганний, палкий, невтомний і гострий він

буде,

Хай відкидає закони, все підкоряючи зброї [7, с.28].

155. Слухали, поки співець їм скаже: "Плещіть у