Курсовая работа: Формування екологічно сталих агроландшафтів на території Слобідської сільської ради Кагарлицького району, Київської області
Відомо, що стабілізуюча функція ландшафту підсилюється системою землеробства і її головною ланкою – сівозмінами.
Для цього вони повинні відповідати наступним вимогам:
давати нетоварну рослинну масу, здатну компенсувати втрати органічної речовини з грунту;
мати у своєму складі культури, що володіють фітомеліоративними властивостями, здатними в поєднанні з технологічними прийомами поліпшити фізичні властивості грунту;
бути в максимально – доцільній мірі насиченими рослинами-водофіксаторами.
Такі сівозміни сприяють зниженню доз внесення мінеральних добрив, а органічні добрива будуть направлені на роширене відтворення органічної речовини грунту і підвищення його родючості.
Розміщенню сівозмін передує аналіз грунтово-екологічного стану будь-якого підурочища. Виходячи з властивостей ґрунтів, рельєфу, міри і характеру деградаційних процесів, виділяються контури земель по категоріях з урахуванням інтенсивності їхнього використання.
3.1 Виділення земельних масивів, блоків і робочих ділянок
Ділянки землі, що вимагають однакової інтенсивності використання, однакової агротехніки і придатні для обробки визначеного набору с/г культур, поєднуються в агроландшафтні виділи. Однорідні по генетичним, геоморфологічним, гідрологічним ознакам, мікрокліматичним умовам виділи утворюють агроландшафтний масив. До будь-якого виділу допрацьовується адаптивна сівозміна, пристосована до даних умов. Таким чином, в межах будь-якого підурочища розміщується своя сівозміна, адаптована до грунтово-екологічних умов даного ландшафтного виділу. Можливе розміщення сівозмін двох суміжних підурочищах з ідентичними природними умовами.
Технологічний блок є важливою складовою частиною екологічно збалансованого агроландшафту. Його завдання – максимальне використання переваг агроландшафтного впорядкування с/г угідь для одержання конкретного продукту, без будь-якого погіршення стану грунтового покриву і довкілля. Тому для інженерного проектування конструкції екологічно-збалансованого агроландшафту необхідно мати алгоритм кількісних оцінок грунтоохоронної ефективності протиерозійних грунтоохоронних заходів.
Конфігурація полів і робочих ділянок визначається викладеними вище вимогами. При проектуванні агроландшафту необхідно прагнути, щоб кожна робоча ділянка на орних землях займала найбільш однорідне місцерозташування, тобто один, або найбільш однорідні типи умов вирощування. Те ж стосується і площ залуження і заліснення, на яких для кожного місцерозташування підбираються оптимальні травосуміші або склад деревних і чагарникових порід, а для орних земель – оптимальний склад культур і сортів для кожного типу умов вирощування. Звідси слідує, що виділення робочих ділянок і ділянок залуження (заліснення) необхідно проводити, дотримуючись таких критеріїв:
Межі ландшафтних смуг (ділянок) проходять по лініям згинів схилів так, щоб в межах однієї ділянки схил мав просту форму (випукло-увігнуту або увігнуто-випуклу). Якщо межа ґрунтів або порід зони аерації (підстеляючих порід) з різними коефіцієнтами фільтрації неспівпадає з лініями перегину схилу, то вона також є межею ландшафтної смуги.
В межах ландшафтної смуги крутизна схилу повинна бути майже однаковою. Відхилення допускаються в межах від 0,5° до 3° в залежності від середнього ухилу.
В межах ділянки ступінь змитості ґрунтів повинна бути однаковою.
В межах ділянки ґрунти відносяться до однієї агровиробничої групи.
Тип і потужність грунтоутворюючих і підстеляючих порід, глибина залягання водоупорних горизонтів, величина коефіцієнту фільтрації поверхневих відкладів повинні бути однорідними в межах ділянки.
У всих частинах ландшафтної смуги повинен бути однаковий характер мікрорельєфу, особливо ерозійного генезису.
Кожна виділена ділянка повинна розміщуватися переважно на схилі однієї експозиції, а якщо це ускладнено, то на двох суміжних (північ і північний захід, південь і південний схід і т.д.) в зв’язку з різною інтенсивністю сонячної радіації на схилах різної експозиції, а значить і умовами росту й розвитку рослин, інтенсивності випаровування вологи з грунту, мікробіологічних процесів, грунтоутворення і т.д..
Це основні умови, які повинні дотримуватись при конструюванні агроландшафту, осбливо в районах інтенсивного проявлення водної і сумісного проявлення водної і вітрової ерозії, до яких належить товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес” Кагарлицького району Київської області.
Територія господарства розбита на три масива.
Експлікація площ по масивам
Масиви | Номер поля | |||||||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |||
Площа поля,га | ||||||||||
Масив № І | № ділянки | 1 | 107,0 | 17,3 | 65,7 | 63,7 | 67,0 | 68,0 | -- | -- |
2 | 35,1 | 46, | 63,4 | 65,4 | 83,6 | 59,0 | -- | -- | ||
3 | 2,8 | 66,5 | 63,7 | -- | -- | -- | -- | -- | ||
Масив № ІІ | № ділянки | 1 | 104,3 | 63,0 | 88,0 | 70,1 | 118,4 | 83,6 | 83,3 | 145,3 |
2 | 43,7 | 74,0 | 19,5 | 67,6 | 30,0 | 70,9 | 61,1 | -- | ||
3 | -- | -- | 43,4 | -- | -- | -- | -- | -- | ||
Масив № ІІІ | № ділянки | 1 | 46,9 | 45,8 | 52,2 | 39,4 | 83,0 | 49,5 | 55,0 | 45,1 |
2 | 48,6 | 37,4 | 35,4 | 42,6 | -- | 47,5 | 53,0 | 10,5 | ||
3 | -- | -- | -- | -- | -- | -- | -- | -- |
Площа першого масива 814 га, на його території розбиваємо інтенсивну шестипільну сівозміну:
Пар.
Озима пшениця.
Цукровий буряк.
Зернобобові.
Кукурудза на зерно.
Соняшник.
Площа другого масива 1171,5га, на його території розбиваємо екстенсивну восьмипільну сівозміну.