Курсовая работа: Формування екологічно сталих агроландшафтів на території Слобідської сільської ради Кагарлицького району, Київської області

Згідно з цією концепцією орні землі поділяються на такі групи.

Перша еколого-технологічна група земель з крутістю схилів О—3° — на ній організуються інтенсивні польові сівозміни, в яких сконцентровані всі просапні культури, що вирощуються за інтенсивними технологіями. Така реорганізація землеробства потребувала зміни структури посівних площ, тому що питома вага в господарствах просапних культур повинна була обумовлюватись насамперед наявністю земель даної групи. Господарства з більшою питомою вагою цієї групи повинні мати вищий питомий відсоток просапних культур. У господарствах з дуже пересіченим рельєфом передбачається зменшення питомої частки просапних і збільшення культур густого посіву (зернових колосових і багаторічних трав). Це обумовлено різною ґрунтозахисною ефективністю цих культур. На землях даної групи в інтенсивних польових сівозмінах слід дотримуватись вимог науково обґрунтованого чергування культур. На таких землях зменшуються площі багаторічних трав або вони виключаються взагалі. Для відтворення родючості ґрунту збільшують норми внесення органічних і мінеральних добрив за рахунок другої та третьої еколо-го-технологічних груп.

Друга еколого-технологічна група земель містить в собі ділянки з крутістю схилів 3—7°. На ній організуються ґрунтозахисні сівозміни з багаторічними травами і без просапних культур. Посіви багаторічних трав разом з внесенням мінеральних добрив дозволяють проводити розширене відтворення гумусу і потенційної родючості ґрунту. Багаторічні трави — найефективніші ґрунтозахисні культури. Крім них, у сівозмінах вирощують культури густого посіву, що порівняно з просапними культурами мають вищу ґрунтозахисну ефективність — озимі та ярі зернові, однорічні трави.

Третя еколого-технологічна група охоплює орні землі з крутістю схилів понад 7°. Ділянки цих земель засівають багаторічними травами і вилучають з ріллі. Вони перетворюються на штучні сіножаті з сіяних багаторічних трав. Такі посіви найпродуктивніші на середньо- та сильноеродованих ґрунтах. Потенційна родючість на цих землях відтворюється за рахунок кореневих систем і поверхневих решток багаторічних трав, а також завдяки внесенню мінеральних добрив.

У процесі землевпорядкування здійснюється перехід від прямолінійної до контурної організації території з розміщенням сівозмін, полів і робочих ділянок, доріг, полезахисних лісосмуг та інших елементів організації території з максимальним наближенням до напрямку горизонталей або з допустимим відхиленням від них.

Лінійні елементи організації території служать водночас і напрямними лініями обробітку (НЛО) ґрунту. Ними можуть бути: межа поля, дорога, смуга залуження, лісосмуга, вал-тераса, вал-дорога, вал-канава, межа смуги у разі смугового розміщення культур.

У базовій моделі одна еколого-технологічна група відокремлюється від іншої гідротехнічними протиерозійними спорудами, водорегулювальними лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав. Безпечне скидання стоку повеневих і зливових вод здійснюється через залужені водостоки та лотки-швидкотоки.

Згідно з ґрунтозахисною системою землеробства, у процесі землевпорядкування планують ремонт земель — засипання та виположування ярів, зарівнювання промивин. Засипання проводиться тоді, коли яр вклинюється в орні землі. У такому випадку гідротехнічними спорудами відводять стік, а з резерву наявного ґрунту засипають яр, покриваючи його зверху гумусова-ним шаром. Виположування ярів здійснюють на природних кормових угіддях. Засипання та виположування ярів дозволяють об'єднати окремі робочі ділянки ріллі, розділені ярами, в один масив, одне поле.

На контурних полях першої еколого-технологічної групи застосовується ґрунтозахисна агротехніка — плоскорізний, чизельний та інший обробіток ґрунту за напрямком горизонталей, щілювання ґрунту на схилах 1—3°. На другій еколого-технологічній групі також застосовується ґрунтозахисний обробіток у поєднанні з мульчуванням ґрунту соломою та іншими пожнивними рештками. Така агротехніка попереджує змивання ґрунту, зберігає родючість, а разом з заходами щодо її відтворення стабілізує стійкість землеробства.

Додаткове затримання 400—600 м3 вологи опадів, перехоплення і відвід лишків стоку валами-терасами, водорегулювальними лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав підвищує протиерозійну стійкість і продуктивність ділянок, що знаходяться на схилі нижче, — ділянок третьої еколого-технологічної групи і природних кормових угідь. Ґрунтозахисна система передбачає контурну організацію території на природних кормових угіддях та їх меліорацію: загортання промивин, докорінне і поверхневе поліпшення травостою.

Освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території забезпечує захист фунтів від ерозії та інших чинників деградації ґрунтового покриву, розширене відтворення родючості, формування екологічно стійких агроландшафтів, підвищення врожайності вирощуваних культур і валового збору сільськогосподарської продукції.

Отже, суть ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною меліорацією території — диференційоване використання земельних ресурсів і повніше урахування біологічних особливостей вирощуваних культур.

3.5 Еколого-економічна оцінка

Еколого-економічна оцінка проектів передбачає розрахунок потенціальних витрат, які можуть включати вартість недоотриманої продукції внаслідок забруднення, виснаження й використання природних ресурсів, а також втрати на знешкодження забруднень і на контроль за ними; додаткові витрати,які обумовлені не комплексним використанням сировини, страхуванням і охороною здоров’я.

Важливою умовою оцінки є співставлення витрат на здійснення проектів із базовими, які визначаються експертною комісією.

Показниками оцінки негативного впливу є: загальний об’єм викидів шкідливих речовин в атмосферу, воду, ґрунти; питомі викиди на одиницю товарної продукції; відношення фактичних концентрацій речовин до їх ГДК у повітрі і воді до і після введення в експлуатацію підприємства. Для оцінки ефективності природоохоронних технологій використовується економічна бальна оцінка природних ресурсів.

Існує бальна оцінка водних ресурсів, бальна оцінка впливу 1т умовних скидів у воду, бальна оцінка 1т умовних викидів у атмосферне повітря, бальна оцінка 1т умовних викидів у ґрунти.

Бальна оцінка 1т умовних викидів у ґрунти передбачає таку градацію:

1 бал для районів Полісся і суглинистих ґрунтів;

1.5 бали для Лісостепу;

2бали – для Степу (чорноземів);

3 бали – для зрошувальних сільськогосподарських угідь.

Економічна бальна оцінка 1 га сільськогосподарських угідь Київської області така:

богарні – 10.4 бали;

селітебні – 104 бали;

зелені насадження – 3 бали.

Виділяють такі етапи еколого-економічної оцінки проектів;

1. Оцінка екологічної доцільності будівництва або реконструкції підприємств.

2. Економічне обґрунтування проектів.