Курсовая работа: Формування позитивної мотивації на уроках англійської мови

Батьки з низькою потребою в досягненнях, як правило, надмірно опікають своїх дітей. Навіть коли в цьому немає необхідності, вони допомагають їм виконувати повсякденні справи (наприклад, одягатися і є). Таким дітям надається менше свободи, і в них, зазвичай, формується слабка потреба в досягненнях.

Таким чином, досягнення розглядається як наочний доказ успіху. Тому формування у дитини позитивної мотивації можна охарактеризувати як прагнення досягти поставленої мети, досягти успіху.

Різні автори по-різному дивляться на співвідношення між прагненням до успіху і уникненням невдачі. Одні вважають, що це взаємовиключні полюси за шкалою «мотиву досягнення» і якщо людина орієнтована на успіх, то він не відчуває страху перед невдачею (і навпаки, якщо вона орієнтована на уникнення невдачі, то в неї слабо виражено прагнення до успіху). Інші доводять, що виразно виражене прагнення до успіху цілком може поєднуватися з не менш сильним страхом невдачі, особливо якщо воно зв'язане для суб'єкта з якими-небудь тяжкими наслідками. І дійсно, є дані, що між вираженістю прагнення до успіху і уникненням невдачі може бути позитивна кореляція. Тому швидше за все йдеться про переважання у того або іншого суб'єкта прагнення до успіху або уникнення невдачі за наявності того й іншого. Причому це переважання може бути як на високому, так і на низькому рівні вираженості обох прагнень.

Учні, мотивовані на успіх, віддають перевагу завданням середньою або трохи вище середньої трудності. Вони впевнені в успішному результаті задуманого, їм властиві пошук інформації для думки про свої успіхи, рішучість в невизначених ситуаціях, схильність до розумного ризику, готовність узяти на себе відповідальність, велика наполегливість при прагненні до мети, адекватний середній рівень прагнень, який підвищується після успіху і знижується після невдачі. Дуже легкі завдання не приносять їм відчуття задоволення і справжнього успіху, а при виборі дуже важких велика вірогідність неуспіху; тому вони не обирають ні ті, ні інші. При виборі ж завдань середньої трудності успіх і невдача стають рівно вірогідними, і результат стає максимально залежним від власних зусиль людини.

Учні ж з схильністю до уникнення невдачі шукають інформацію про можливість невдачі досягши результату. Вони беруться за рішення як дуже легких задач (де їм гарантований 100% успіх), так і дуже важких (де невдача не сприймається як особистий неуспіх). Переживання успіху або невдачі залежить від рівня прагнень. Якщо новий результат досягає або перевищує цей рівень, з'являється відчуття успіху, якщо ж не досягає - невдачі. Успіх і невдача безпосередньо відбивається на рівні прагнень наступного виконання. Після успіху цей рівень, як правило, підвищується, а після невдачі - знижується, але не навпаки (закономірність зрушення). Зміщення рівня досягнень вгору або вниз залежить від інтенсивності пережитого успіху або невдачі.

2. Особливості та процес формування позитивної мотивації у навчанні

Для того, щоб займатися питанням формування позитивної мотивації перш за все необхідно прослідкувати динаміку розвитку мотиваційної сфери.

Діти молодшого шкільного віку ставлять цілі на найближче майбутнє, пов'язані із справжніми подіями. За даними Л. Колберга 70% семирічних дітей орієнтуються в своїй поведінці на можливе заохочення або покарання «тут і зараз». В даному випадку слід користуватися прийомом ближньої перспективи - наприклад організувати похід в музей в самий найближчий час у разі хорошої підготовки дітей до уроку.

Мотивом, що реально діє, стає отримання високої відмітки або похвали; заради їх отримання дитина готова негайно сісти займатися і старанно виконувати всі завдання.

У ситуації змагання у першокласників мотив роботи на себе діє краще, ніж на команду, проте в 3-ем класі вже сильніше виражений суспільний мотив, ніж індивідуальний.

Посилюється роль «внутрішнього фільтру» в процесі мотивації. Починає формуватися передбачливість як риса особистості. При цьому відбувається перехід від мотивів тільки «значущих» до мотивів що «реально діє».

Соціальні мотиви роботи по-різному виражені у школярів з різною успішністю. За наявності сильного мотиву отримання хорошої відмітки і схвалення круг їх соціальних мотивів задля вивчення звужений. Деякі соціальні мотиви у них з'являються тільки к 3-ему класу.

У дітей з високою успішністю яскраво виражена позитивна мотивація в досягнення успіху - бажання добре виконати завдання, що поєднується з мотивом отримання високої відмітки і схвалення. У слабо успішних - формування позитивної мотивації виражене гірше і навіть відсутній.

Престижна мотивація, пов'язана з суперництвом із здатними однокласниками, властива таким, що добре вчаться із завищеною самооцінкою і лідерськими схильностями. У неуспішних учнів престижна мотивація не розвивається.

Мотив уникнення невдачі властивий як добре успішним, так і тим хто не бажає вчитися, але до закінчення початкової школи у останніх він досягає значної сили, оскільки позитивна мотивація в навчанні у них практично відсутня. Майже чверть неуспішних третьокласників негативно відносяться до процесу навчання через те, що у них переважає мотив уникнення невдачі.

У дітей середнього шкільного віку достатньо розвинене відчуття довга, відповідальності. Інтереси вже не ситуативні, а виникають поступово по мірі накопичення знань. Звідси - стійкість ряду мотивів, що базуються на інтересах і поставлених учнями до себе цілях.

У підлітків інтерес до чого-небудь часто набуває характеру захоплення. Захоплення підлітка - сильні і часто змінюють один одного, але приймають «запійний» характер; як правило, вони не пов'язані з учбовою діяльністю. А.Е. Лічко ділить їх на інтелектуально-естетичні (захоплення історією, музикою, радіотехнікою, малюванням і т. д.), егоцентричні (захоплення модними сферами діяльності - спорт, художня самодіяльність, іноземні мови - ради демонстрації своїх успіхів), тілесно-мануальні (заняття спортом, їзда на мотоциклі або автомобілі - ради отримання задоволення від самого процесу діяльності), накопичувальні (колекціонування), інформативно-комунікативні (прагнення до нової, не дуже змістовній інформації, що не вимагає глибокого осмислення і засвоєння; потреба в легкому спілкуванні з однолітками, що дозволяє обмінюватися такою інформацією). Деякі з цих захоплень можуть сприяти розвитку особи підлітка, інші ж, навпаки можуть скривлювати розвиток особи.

Характерною для даного віку є невідповідність цілей можливостям, що свідчить про завищений рівень прагнень і є причиною частих невдач в здійсненні задуманого. Це призводить до того, що мотиви формуються головним чином з урахуванням власної думки, що виражається в їх впертості.

У учнів 9-го класу вибір професії ( скоріше декламований, чим обґрунтований) ще в значному ступені імпульсний, здійснюється нерідко під впливом зовнішніх обставин або є актом наслідування старшим, то у старшокласників цей вибір здійснюється на основі попередньої підготовки, уважного аналізу тієї діяльності, яку вони готові вибрати як своєї професії, і тих труднощів, з якими їм доведеться зіткнутися.

При цьому старшокласники вже здатні зважувати зовнішні і внутрішні обставини, що дозволяє ухвалювати достатньо усвідомлені рішення. А це означає, що в процесі формування соціально направлених мотивів «внутрішній фільтр» починає грати провідну роль. Чим зрілішим в соціальному плані є старшокласник, ніж більше його устремлінь направлено в майбутнє, тим більше у нього формується мотиваційних установок, пов'язаних з наміченою перспективою життя. У соціально незрілої особи переважають мотиви, пов'язані із задоволенням потреб «тут і зараз».

Велика усвідомленість процесу формування мотивів приводить і до більшого проникнення в причини вчинків інших людей. Тому в ході онтогенетичного розвитку дитини етична оцінка вчинку зміщується з оцінки наслідків вчинку до оцінки причини, імпульсів, що спонукали людину до такого вчинку.

Ніяка ефективна педагогічна взаємодія з підлітком, хлопцем не неможлива без урахування особливостей його мотивації. Саме це впливає на успішність учбової роботи. Висока позитивна мотивація може грати роль компенсаторного чинника у випадку недостатньо високих спеціальних здібностей або недостатнього запасу у учня необхідних знань, умінь і навиків, що дуже важливе на сьогоднішній момент. Так само правильне виявлення професійних інтересів і схильностей є важливим прогностичним чинником задоволеності професією в майбутньому. Причиною неадекватного вибору професії можуть бути як зовнішні (соціальні) чинники, пов'язані з неможливістю здійснити професійний вибір по інтересах, так і внутрішні (психологічні) чинники, пов'язані з недостатнім усвідомленням своїх професійних схильностей або з неадекватним уявленням про зміст майбутньої професійної діяльності. Відношення до професії, мотиви її вибору є надзвичайно важливими (а за деяких умов і що визначають) чинниками, що обумовлюють успішність професійного навчання. Найголовнішим при формуванні мотивів є той факт, що навчання це не підготовка до подальшого життя, а саме життя.

Мотивація – спонука учнів до активної учбової діяльності, продуктивного пізнання змісту навчання.


3. Методи за допомогою яких буде досягнена мета

Одним з існуючої безлічі шляхів і засобів, вироблених практикою, для формування стійких пізнавальних інтересів і мотивів, є застосування в учбовому і виховному процесі інформаційних технологій. Під інформаційною технологією навчання розуміють сукупність форм організації взаємодії викладача в рамках й учня під час учбово-виховного процесу. Використання інформаційної технології на всіх стадіях педагогічного розвитку дозволяє не тільки скоротити час на освоєння матеріалу, підвищити глибину і міцність знань, рівень розвитку що вчаться, зняти напругу, індивідуалізувати і диференціювати процес навчання, стимулювати пізнавальну активність і самостійність, розвиток творчих здібностей людини, щепить навики дослідницької діяльності, формує пізнавальні і розвиваючі мотиви.

Найбільш ефективними методами формування мотивації учення служать: інтегровані уроки, ігрові технології, формування пізнавальної мотивації через зв'язок що вивчається з життям, показу наслідку вчинків, формування відчуття довга, відповідальності, профорієнтації, навчання з комп'ютерною підтримкою (наприклад комп'ютерна бібліотека), використання повчальних програм: підручники, наочно-орієнтовані середовища, залучення учнів до участі в управлінні учбовим процесом (науково-дослідні проекти), оцінна діяльність як прийом формування соціальної мотивації, та інші.

Перше що використовує кожен вчитель – це наочність як засіб підвищення інтересу і один з прийомів формування мотивації. Наочність підрозділяється на натурну (реальні процеси або предмети), образотворчу (фотографії, малюнки) і символічну (креслення, графіки, таблиці, схеми). Наочність кожного виду виконує свої функції як засіб пізнання, ілюстрації думки, розвитку спостережливості, кращого запам'ятовування матеріалу.

Застосування наочності орієнтує учнів на всебічне сприйняття предмету за допомогою різних органів чуття, концентрувати увагу на найістотніших моментах, показувати предмет в розвитку. Використання засобів наочності повинне бути доцільним, без зайвого перевантаження. Потрібно поєднувати наочність і уявні дії, наочність і слова. Використання наочності дає додатковий стимул до занять, підвищує ритм заняття, підвищує інтерес, тобто безпосередньо впливає на мотивацію учення. Розробляючи дидактичний матеріал, необхідно не тільки звертати увагу на учбову сторону, але і на виховну і профорієнтацію.

Разом з наочністю високий результат дає технологія проведення інтерактивних лекцій із застосуванням мультимедіа-технологія навчання. Застосування мультимедіа-технологія в навчанні забезпечує сприйняття людиною інформації (звуковою, відео, анімації) одночасно декількома органами чуття, що значно підвищує інтерес, дає можливість засвоєння матеріалу. Інтерактивність дає таким, що вчиться активно втручатися в процес навчання: ставити питання, отримувати докладніші і доступніші пояснення, а викладачеві – ефективно використовувати учбовий час лекції, зосередивши увагу на обговоренні найбільш складних фрагментів учбового матеріалу. Застосування на уроці або частині його інтерактивних лекцій і бесід вимагає значної підготовки. Лекційний матеріал повинен бути чітко і лаконічно представлений, кадри не переобтяжені, повинні нести необхідну інформацію, служити опорними сигналами для бесіди, відповіді, діалогу.

К-во Просмотров: 308
Бесплатно скачать Курсовая работа: Формування позитивної мотивації на уроках англійської мови