Курсовая работа: Кадрове діловодство, робітник, керівник, кар’єра, звільнення, переведення, прийом

Перед тим, як видати наказ про переведення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний докладно ознайомити працівника з умовами його праці на тій посаді (роботі), куди передбачається його перевести.

Право працівника на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи наданому підприємстві (п. 1 ст. 79 КЗпП України). До закінчення зазначеного строку відпустка може надаватися: працівникам, переведеним на роботу від одного суб'єкта господарювання до іншого; жінкам, які виявили бажання приєднати щорічну відпустку до відпустки у зв'язку з вагітністю і родами; працівникам молодше вісімнадцяти років; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах на вечірній і заочній формах навчання; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (ст. 79, 180, 195, 212 КЗпП України).

Допускається на прохання працівника поділ відпустки на частини за умови, щоб основна її частина була не менше шести днів для дорослих і дванадцяти - для осіб молодших вісімнадцяти років (ст. 79 КЗпП України), а також перенесення у виняткових випадках, за згодою працівника та за погодженням з профспілковим органом, відпустки на наступний календарний рік (ст. 80 КЗпП України).

Працівникові може бути надана короткочасна відпустка без збереження заробітної плати, як правило, до двох тижнів за сімейними обставинами та з інших поважних причин. У необхідних випадках за згодою сторін ця відпустка може бути відпрацьована у наступний період, виходячи з умов і можливостей виробництва (ст. 84 КЗпП України).

2.3 Звільнення працівників з роботи

Механізм звільнення працівника з роботи відбувається за такою схемою:

· Заява робітника про звільнення (припинення строку дії контракту) (Додаток Д)

· Наказ про звільнення(Додаток Е)

· Запис у трудовій книжці та видачі її на руки

· Запис в особовій картці форми П-2 чи особовій справі

· Закриття особистого рахунку працівника і повний розрахунок з ним.

Заява про звільнення пишеться робітником за два тижні до імовірного терміну припинення трудової діяльності і подається на погодження керівнику підприємства. Керівник видає наказ про звільнення відповідно до чинного законодавства, робить відповідний запис у трудовій книжці і в особовій картці форми Т-2. Копія наказу про звільнення направляється в бухгалтерію, де на підставі даного документа здійснюється повний розрахунок з працівником. При припинені строку дії контракту, якщо він не переукладається надалі, також видається наказ про звільнення і здійснюються відповідні дії, пов’язані за припиненням трудової діяльності.

Припинення дії трудового договору може мати місце тільки з підстав, передбачених законами України.

За ініціативою працівника трудові відносини припиняються згідно зі статтями 38 та 39 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Припинення дії трудового договору за ініціативою власника може мати місце з підстав, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП.

Дію трудового договору може бути припинено також за умов, передбачених пунктами 1,2,3, 5, 6, 7 та 8 статті 36 КЗпП.

У день звільнення роботодавець повинен видати працівникові копію наказу про звільнення та виплатити всі належні йому від підприємства суми.

Накази про звільнення

Накази про розірвання трудових договорів (звільнення з роботи) готуються за розпорядженням керівника суб'єкта господарювання на підставі заяв працівників, подання керівників відповідних структурних підрозділів, третьої особи, яка не є стороною трудового договору (суд, профспілковий або інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган, військкомісаріат).

Слід звернути увагу на те, що підготовка й видання наказу (розпорядження) про розірвання трудового договору (звільнення з роботи) правомірне тільки за наступних умов:

· є підстави, викладені в законі;

· дотримано певного порядку звільнення працівника за конкретною підставою.

Накази про розірвання трудового договору (звільнення з роботи) складаються, як правило, з двох частин: констатуючої (зазначаються коротко мотиви та причини припинення трудового договору) та розпорядчої, де зазначаються:

· прізвище, ім'я, по батькові працівника;

· посада;

· структурний підрозділ (місце роботи);

· дата і причина (підстава) розірвання трудового договору (звільнення з роботи);

· відповідна стаття Кодексу законів про працю України, інші акти законодавства;

· пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством;