Курсовая работа: Лікарські рослини долини річки Бистриці Надвірнянської в середній течії
Бистриця бере свій початок на північних схилах Карпатських гір, має найбільший за площею басейн в Івано-Франківській області. Загальна водозбірна площа басейну - понад 2520 км2 . Конфігурація річкової системи ріки має своєрідний характер.
Власне Бистриця, невелика за довжиною ріка (17 км), є наче стовбуром, який розгалужується біля села Вовчинець на три вітки-річки: Бистрицю Надвірнянську, Бистрицю Солотвинську і Ворону, витоки яких починаються у Карпатах. Всі три ріки в своїй середній і нижній течії протікають через орографічну різно виражену Бистрицьку улоговину. Найбільша ріка - Бистриця Надвірнянська (94 км) ; площа водозбору - 1580 км2 , густота - 1,2 км2 , яка бере початок на північному схилі гори Чорна Клева на висоті 1600 м. Найбільші її притоки - Салатрук, Довжинець, Земниця, Горохолина та інші.
Найвищий за розташуванням населений пунк в долині ріки - село Бистриця, а найбільший - село Зелена. Майже до села Пасічна долина вузька, береги високі, схили круті і вкриті густими лісами. Від села Пасічна долина ріки розширюється, і біля Надвірноїдосягає 3 км. Від Надвірної до злиття її з Бистрицею Солотвинською ріка протікає у широкій долині, береги низькі, складені переважно галечником, звичайно безлісі або вкриті чагарниками. Русло річки розділяється на густу сітку рукавів. Швидкість течії значна і коливається від 2 м/с в горах до 0,7 м/с на рівнині Бистрицької улоговини.
Бистриця одержує живлення, головним чином, дощове і снігове, грунтове живлення є додатковим.
Снігові води живлять ріку з березня по травень, коли танення снігу охоплює всю територію Передкарпаття і Карпат. В теплий період року, коли випадає близько 80 % річної суми опадів ріка одержує дощове живлення , однак в цей час більша кількість вологи витрачається на випаровування .
Гідрологічний режим Битриці дуже складний. Річний хід стоку і рівнів характерний різними коливаннями, частими паводками, які спостерігаються у всі пори року: навесні - від танення снігу, влітку і восени - від випадання сильних дощів, взимку - внаслідок раптових відлиг, які супроводжуються дощами і таненням снігу в Передкарпатті.
3.6. Клімат.
На даній території циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арктичних повітряних мас, а також у циклонічній та антициклонічній діяльності.
Основна причина великої кількості опадів в даній місцевості - часте проходження циклонів і пов'язаних з ними фронтів. В районах Передкарпаття для року в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрямки вітру.
Континентальність клімату найменша в порівнянні із східними областями України (33). Із збільшенням висоти, континентальність різко зменшується.
Річні суми опадів 600-800 мм. Річний коефіцієнт зволоження від 1,1 до 1,49 , і є достатнім.
Передкарпаття - тепла термічна зона характерна сумами температур 2400-2600 о С. У липні середня температура повітря 19-20 о С, у січні - 4-5 о С. Це дозволяє успішно вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк, льон, овочеві і плодові культури. Природна рослинність виражена лісолучними формаціями. Цю зону для потреб сільського господарства доцільно районувати детальніше.
3.7. Рослинний світ.
На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30 % території.
Майже не збереглися у непорушеному стані природна трав'яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. Серед трав'янистих формацій найбільш поширені луки, які займають певні площі по заплавах річок та серед лісів.
Лучна рослинність поширена на заплавах рік (надрічкові та заплавні луки)
та по верхніх терасах і вододілах (суходільні луки). Вони утворюються в умовах постійного поверхневого і грунтового зволоження.
На найвищих ділянках річкових заплав особливо поширені тонкомітлицеві (Agustideta tenuis), дернистощучникові (Deschampsietacaespitosae
Тонкомітличники займають найсухіші ділянки з низьким), лучнокострицеві (Festuceta pratensis) та різнотравні луки. рівнем грунтових вод. Флора складається з 40-45 видів. Травостій різнотравно-злаковий.
Лучнокострицеві луки пов'язані з більш вологим місцезростанням. Травостій дрібно-злаковий. Флора 55-65 видів. Едифікатор таких лук - костриця лучна, субдомінанти - тонконіг лучний, конюшина лучна.
Дернистощучникові луки займають добре зволожені ділянки рельєфу. Травостої тут осоково-злакові, зі значною участю (до 25 %) кислих трав. У складі флори налічується 40-45 видів. Пануючі види: лучник дернистий, мітлиця собача, тонконіг болотний, родовик лікарський, підмаренник болотний, ситник членистий, осоки просовидна і лисяча.
Серед різнотравних лук найпоширеніші злаково-різнотравні і бобово-злаково-різнотравні. Серед перших слід назвати луки, в травостоях яких панують буквиця лікарська і щучник дернистий. Флора (30-40 видів) - надзвичайно різноманітна.
Серед бобово-злаково-різнотравних особливо поширені луки, в травостоях яких домінує конюшина гірська. У складі їх флори налічується 40-45 видів.
Суходільні луки займають міжрічкові простори, високі річкові тераси і ділянки сучасних річкових заплав, які розміщені вище від паводкової межі. Серед суходільних лук розрізняють власне суходільні луки і луки низинні.
До власне суходільних лук належать не тільки рівнинні, а й гірсько-лісові луки. Основу травостоїв таких лук складають костриці лучна і червона, мітлиця тонка, гребінник звичайний, трясунка середня, біловус стиснутий, пахуча трава звичайна, деякі бобові, зокрема конюшина лучна і повзуча, а також ряд представників мезофільного різнотрав'я.
У травостоях низинних лук переважають щучник дернистий, очеретянка звичайна, очерет звичайний, осоки струнка, пухирчаста, звичайна, просяна і щетиниста, пухівка вузьколиста.
Лучно-тонконогові луки (Poetapratensis) в своїх місцезростаннях пов'язані з торфовищами, які замулені зверху. Флора цих лук бідна ( 20-25 видів). Травостій різнотравно-злаковий. Пануючі види - тонконіг лучний, осот прибережний, щучник дернистий, костриці лучна і червона, чина лучна лучна, осока лисяча, хвощ болотний, валеріана лікарська, калюжниця болотна та інші.
Луки середньотрясучкові (Brizetamedial) пов'язані з низинними торфовищами. Травостій хвощово-злаковий. Багатство флори - 25-30 видів. Тут переважають трясучка середня, хвощ болотний, тонконіг лучний, костриця лучна, пухівка широколиста, осоки жовта і просовидна, жовтець їдний, гравілат річковий, калюжниця болотна.
Найбільші площі займають луки осокові. За домінуючими видами серед них розрізняють луки осокові з пануванням осок готровидної (Carex acutiformis), звичайної (C.vulgaris), осок здутої, прибережної та інших. Флористичне багатство - 25-30 видів на площі 100 м2 . Серед злаків на таких луках найрясніше ростуть костриця червона, костриця лучна, мітлиця тонка, трясучка середня, вівсюнець пухнастий.