Курсовая работа: Лінгвістичне наповнення концепту колір colour в українській та англій
- розглянути передачу експресивності фразеологічних одиниць концепту „red”.
Об’єктом дослідження виступає концепт “колір” (“colour”) в англійській та українській культурах.
Предмет дослідження представлений способами перекладу колоронімів як компонентів фразеологічних одиниць англійської мови.
Методи дослідження – теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень з даної проблеми; системний аналіз; метод типологічного зіставлення.
Теоретична значущість полягає в тому, що дана праця є внеском в дослідження мовних одиниць різного рівня, у визначенні типологічних особливостей англійської мови на лексичному рівні.
Структура роботи . Робота складається зі вступу, двох теоретичних розділів, висновків, списку використаної літератури та одного додатка.
РОЗДІЛ 1. Концепт як основна лінгвокультурологічна основа опису
Мови
1.1. Концепт – категоріальна основа мови
Нова галузь знання - лінгвокультурологія - створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Перші спроби рішення цієї проблеми знаходять своє відбиття в працях В.Гумбольдта, що базуються на наступних концепціяч, а саме:
- матеріальна й духовна культура втілюються в мові;
- усяка культура національна, її національний характер виражений у мові за допомогою особливого бачення миру; мові властива специфічна для кожного народу внутрішня форма;
- внутрішня форма мови - це вираження «народного духу», його культури;
- мова є сполучна ланка між людиною й навколишнім його світом.
У мові знаходять своє відбиття і формуються цінності, ідеали та установки людей, те, як люди думають про світ і про своє життя в цьому світі.
Найважливіша функція мови полягає в тому, що вона зберігає культуру та передає її з покоління в покоління. Саме тому мова відіграє вирішальну роль у формуванні особистості, національного характеру, етнічної спільності, народу, нації. Як відомо, у різних мовах існують спеціальні терміни для позначення об'єктів матеріальної культури (наприклад, їжа, напої). Наявність таких термінів пов'язане з існуванням особливих звичаїв, особливостями системи цінностей, характерної для даної культури.
Основою поняттєво-термінологічного апарата для лінгвокультурології є поняття концепту, який можна розглядати із двох сторін: як лінгвістичне і філософське поняття.
Н. Арутюнова трактує концепт як поняття повсякденної філософії, що є результатом взаємодії ряду факторів, таких, як національна традиція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий досвід, образи мистецтва, відчуття й система цінностей. Концепти утворюють «свого роду культурний шар, що є посередником між людиною й світом» [Арутюнова Н.Д., 1993: 3].
Як лінгвістичне поняття, концепт дає можливість розглянути ідеальні ментальні сутності [Фрумкина Р.М., 1992: 88], тобто ті одиниці, за допомогою яких ми мислимо про світ, ментальні утворення, що становлять категоріальну основу мови [Берестнев Г.И., 1997: 16] і що створюють узагальнений образ слова, об'єктивуючи модель свідомості [Сергеева Е.В., 1998: 21].
Одним з перших у світовій лінгвістиці звернувся до дослідження концептів С. Аскольдов, який вважав, що найбільш важливою функцією концептів є функція заступництва, тому що, будучи розумовим утворенням, концепт у процесі думки заміщає безліч предметів того самого роду. Концепт може заміщати як реальні предмети, так і деякі сторони предмета або реальні дії.
Д. Лихачов, продовживши міркування С. Аскольдова, запропонував вважати концепт «алгебрагічним вираженням значення, яким носії мови оперують в усному й письмовому мовленні» [Лихачов Д.С., 1983: 281]. Таким чином, у руслі досліджень С. Аскольдова і Д. Лихачова процес утворення концептів можна представити як процес спрощення сприйманої різноманітної дійсності. Однак дотепер немає єдиного визначення цього терміна. Одні вчені під концептом розуміють деякі підстановки значень, сховані в тексті “заступники” безлічі предметів, що полегшують спілкування й тісно пов'язані з людиною і її національним, культурним, професійним, віковим досвідом [Аскольдов С.А., 1980: 4].
Деякі вчені вважають, що концепт - це все те, що ми знаємо про об'єкт [Белоноженко В.М., 1993: 97].
На думку інших, концепт – це об'єкт із світу “Ідеальне”, що має ім'я й відбиває певні культурно-обумовлені знання людини про світ “Дійсність” [Вежбицькая А., 1985: 23]
В « Короткому словнику когнітивних термінів» визначення терміна:
«Концепт - це оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку…всієї картини світу, відбитої в людській психіці» [Кубрякова Е.М., 1996: 90].
Слова концепт і поняття однакові тільки за своєю внутрішньою формою: у перекладі з латинського conceptus означає «поняття», від дієслова concipere «зачинати», що буквально означає «поняття, зачаття»; поняття від древнє – російського дієслова пояти «схопити, взяти у власність» буквально значить те ж саме. У наукових працях іноді ці слова виступають як синоніми.
Принципова відмінність концепту полягає в тому, що він, будучи основою дослідження мови й культури, сам не знаходиться ні в мовній, ні в культурної сферах, ні в них обох одночасно. Концепт є ментальна одиниця, елемент свідомості.
В усіх концептах складаються ідеї, які виникали в різний час і в різні епохи.
Ю. Степанов «концепт – це ніби згусток культури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини. І, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї» [Степанов Ю.С., 2001: 40].