Курсовая работа: Методи навчання школярів на уроках іноземної мови

2) методів учіння.

метод навчання дидактика іноземний

Методи навчання

Методи викладання	Методи учіння
Інформаційно-узагальнюючий Пояснювальний Інструктивно-практичний Пояснювально-спонукаючий Спонукальний	Виконавчий Репродуктивний Продуктивно-практичний Частково-пошуковий Пошуковий

Полінарну класифікацію методів навчання, у якій сполучаються джерела знань, рівні пізнавальної активності, а також логічні шляхи навчального пізнання, запропонували В.Ф. Паламарчук та В.І. Паламарчук.

Кожна з цих класифікацій має певну підставу і дозволяє з різних сторін осмислювати сутність методів навчання. Проте в дидактичному відношенні найпрактичнішою представлена все ж таки класифікація М.О. Данилова і Б.П. Єсипова. Вони виходили з того, що якщо методи навчання виступають як способи організації впорядкованої навчальної діяльності учнів щодо досягнення дидактичних цілей, і вирішенню пізнавальних задач, то, отже, їх можна підрозділити на наступні групи:

а) методи одержання нових знань;

б) методи формування вмінь і навичок щодо засвоєння знань на практиці;

в) методи перевірки і оцінки знань, умінь і навичок.

Вказана класифікація добре узгоджується з основними задачами навчання і допомагає кращому розумінню їх функціонального призначення. Якщо у вказану класифікацію внести деякі уточнення, то всю різноманітність методів навчання можна розділити на п'ять наступних груп:

а) методи усного викладу знань вчителем і активізації пізнавальної діяльності учнів: розповідь, пояснення, лекція, бесіда; метод ілюстрації і демонстрації при усному викладі матеріалу, що вивчається;

б) методи закріплення матеріалу, що вивчається: бесіда, робота з підручником;

в) методи самостійної роботи учнів щодо осмислення і засвоєння нового матеріалу: робота з підручником, лабораторні роботи;

г) методи навчальної роботи щодо використання знань на практиці і вироблення умінь і навичок: вправи, лабораторні заняття;

д) методи перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів: повсякденне спостереження за роботою учнів, усне опитування (індивідуальне, фронтальне), виставлення поурочного балу, контрольні роботи, перевірка домашніх робіт, програмований контроль.

1.2 Методи усного викладу знань вчителем і активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів

До цих методів відносяться: розповідь, пояснення, лекція, бесіда; метод ілюстрації і демонстрації при усному вивчаємого викладі матеріалу.Перші чотири з цих методів називають також вербальними (від лат, verbalis – усний, словесний). Не можна не відзначити, що в 20-30-ті роки в педагогіці здійснювалися спроби зменшити значення словесних методів навчання, оскільки вони нібито не активізують пізнавальну діяльність учнів і зводять навчальний процес до піднесення «готових знань».

Яка ж сутність і прийоми застосування кожного з методів усного викладу знань вчителем?

Розповідь і пояснення вчителя.Це найпоширеніші методи організації навчальної роботи. Розповідь – це метод оповідально-повідомляючого викладання вчителем навчального матеріалу і активізації пізнавальної діяльності учнів. Найчастіше він використовується при викладі такого навчального матеріалу, який носитьописовий характер. В чистому вигляді розповідь застосовується порівняно рідко. Найчастіше він включає міркування вчителя, аналіз фактів, прикладів, порівняння різних явищ, тобто поєднується з поясненням матеріалу, що вивчається. Нерідко викладання нових знань навіть цілком ґрунтується на поясненні вчителя. Все це показує, що якщо розповідь – це оповідально-повідомляючий метод викладу знань, то метод пояснення пов'язаний з поясненням, аналізом, тлумаченням і доказом різних положень пояснювальногоматеріалу.

_Лекція.Розповідь і пояснення застосовується при вивченні порівняно невеликого за об'ємом навчального матеріалу. При роботі з учнями старшого віку, вчителям доводиться по окремих темах усно висловлювати значний об'єм нових знань, витрачаючи на це 20–30 хвилин уроку, а іноді і весь урок. Виклад подібного матеріалу здійснюється за допомогою лекції.