Курсовая работа: Методи навчання школярів на уроках іноземної мови

У принципі слід би було на кожному уроці після пояснення вчителя надати учням можливість попрацювати самостійно з підручником. Це обумовлюється закономірностями пізнавальної діяльності. Щоб міцно засвоїти той або інший матеріал, потрібне неодноразове звернення до його вивчення. Всяка подальша робота, якщо вона правильно організована, не тільки сприяє кращому запам'ятовуванню знань, але і дозволяє знаходити в них нові деталі і відтінки, глибше підходити до їх осмислення. На жаль, на це не завжди вистачає часу. Потрібно правильно організувати роботу з підручником, щоб учні не просто читали його, а продовжували більш глибоко осмислювати і засвоювати матеріал, що вивчається. Найважливішими прийомами при використанні цього методу є наступні: а) чітка постановка мети роботи з підручником; б) зазначення питань, які повинні бути засвоєнні учнями; в) визначення порядку самостійної роботи і прийомів самоконтролю; г) нагляд за ходом самостійної роботи і надання допомоги окремим учням; д) бесіда по закріпленню нового матеріалу.

1.4 Методи самостійної роботи учнів щодо осмислення і засвоєння нового матеріалу

Разом з усним викладом матеріалу вчителем значне місце в процесі навчання займають методи самостійної роботи учнів щодо сприйняття і осмислення нових знань.

Це дуже важливі методи. К.Д. Ушинський, наприклад, вважав, що тільки самостійна робота створює умови для глибокого оволодіння знаннями і розвитку мислення учнів.

У чому ж полягає сутність самостійної навчальної роботи? Розкриваючи це питання, Б.П. Єсіповвідзначав, що «самостійна робота учнів, що включається в процес навчання, – це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням в спеціально наданий, для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, проявляючи свої зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результати своїх розумових і фізичних (або тих і інших разом) дій». Розглянемо сутність цих методів.

Робота з підручником щодо осмислення і засвоєння нових знань.Сутність цього методу полягає в тому, що оволодіння новими знаннями здійснюється самостійно кожним учнем шляхом вдумливого вивчення матеріалу по підручнику і осмислення фактів, прикладів і витікаючих з них теоретичних узагальнень (правил, висновків, законів і т.д.), що містяться в ньому, при цьому одночасно із засвоєнням знань учні одержують уміння працювати з книгою. Дане визначення, можливо, і не є бездоганним, але, проте, воно дає достатньо чітке уявлення про характер цього методу і підкреслює в ньому дві важливі взаємопов'язані сторони: самостійне оволодіння учнями матеріалом, і формування уміння працювати з навчальною літературою.

Використання цього методу має свою історію. В 20-30-ті роки, коли в школі здійснювалися спроби впровадження комплексно-проектного, а потім бригадно-лабораторного методу навчання, а замість підручників (в цих методах вони вважалися непотрібними) використовувалися так звані «робочі книги», які містили головним чином місцевий матеріал, самостійна робота учнів щодо одержання знань по підручнику не знаходила широкого використання; до того ж зменшувалася роль вчителя в навчальному процесі. Коли ж ці методи як єдині і універсальні були скасовані, вся важкість навчальної роботи була перекладена на вчителя: він був зобов'язаний сам пояснювати кожну тему. Це знову знижувало значення самостійної роботи учнів з підручником. Більш того, якщо деякі вчителі намагалися організувати на уроці самостійну роботу з підручником щодо оволодіння новим матеріалом, такі спроби піддавалися критиці.

Положення почало змінюватися, коли гостро повстали проблеми підвищення якості знань учнів. В 1958 році у «Вчительській газеті» з'явилася стаття Б.П. Єсипова і Л.П. Аристової з характерною назвою: «Розкрити підручники». Її автори звертали увагу вчителів на те, що питання поліпшення самостійної роботи учнів на уроці не можуть бути вирішені, якщо не використовуватимуться підручники і навчальна література. Тому замість традиційної вимоги «Закрити підручники» на заняттях вони пропонували застосовувати різноманітні форми навчальної роботи з книгою з метою активізації пізнавальної діяльності учнів. Саме з того часу відзначився поворот до ширшого використання і методичного вдосконалення роботи з підручником в процесі навчання.

Щоб робота з підручником на уроці давала навчальний ефект, вчителю необхідно дотримуватися наступних вимог:

а) Перш за все важливе значення має правильний підбір матеріалу (теми) для самостійного вивчення по підручнику на уроці. Відомо, що не всяке питання учні можуть засвоїти самостійно без ґрунтовного пояснення його вчителем. Багато тем містять в собі абсолютно нові відомості, носять вступний або узагальнюючий характер. Їх вивчення викликає у школярів великі труднощі. Природно, що по таких темах не слід відсилати учнів до самостійної роботи з підручником, їх потрібно викладати і пояснювати самому вчителю. Таким чином, дотримання принципу доступності навчання є однією з умов правильної організації самостійної роботи учнів з підручником з метою оволодіння новим матеріалом.

б) Самостійній роботі учнів з підручником, як правило, повинна передувати ґрунтовна вступна бесіда вчителя. Перш за все, потрібно точно визначити тему нового матеріалу, провести загальне ознайомлення з його змістом, звернути увагу учнів на ті питання, які вони повинні засвоїти (іноді їх корисно записати на дошці або вивісити у вигляді таблиці), а також дати докладні поради про порядок самостійної роботи і самоконтролю.

в) В процесі занять вчителю потрібно спостерігати за ходом самостійної роботи учнів, ставити деяким з них питання, як вони розуміють матеріал, що вивчається. Якщо деякі з них зустрічатимуться з труднощами, необхідно допомогти їм розібратися в незрозумілих положеннях.

г) Серйозну увагу слід звертати на вироблення у школярів уміння самостійно осмислювати і засвоювати новий матеріал по підручнику.

д) Нерідко самостійній роботі з підручником може передувати демонстрація дослідів і наочних посібників з метою створення на занятті проблемної ситуації і стимулювати учнів до вдумливішого осмислення вивчаємого матеріалу.

е) Вивчення нового матеріалу по підручнику нерідко проводиться у формі вибіркового читання окремих місць з метою самостійного засвоєння питань описового характеру. У такому разі виклад матеріалу вчителем чергується з роботою учнів над підручником.

ж) При вивченні нового матеріалу нерідко виникає необхідність звернутися до короткого відтворення пройдених раніше тем. Основним методом в таких випадках, як правило, виступає усне опитування. Проте часто він не дає бажаного ефекту, оскільки багато учнів не завжди можуть пригадати і відтворити пройдений матеріал. В таких випадках краще використовувати самостійну роботу з підручником.

з) Робота з підручником у жодному випадку не повинна займати весь урок. Її необхідно поєднувати з іншими формами і методами навчання. Так, після роботи з підручником обов'язково потрібно перевіряти якість засвоєння матеріалу, що вивчається, давати вправи, пов'язані з виробленням умінь і навичок і подальшим поглибленням знань учнів.

Приведені приклади показують, що самостійна робота учнів з підручником по засвоєнню нового матеріалу як метод навчання вимагає від вчителя хорошого знання і практичного володіння різноманітними прийомами її організації.

Лабораторні роботи (заняття) по оволодінню новим матеріалом. В системі роботи щодо сприйняття і засвоєння нового матеріалу учнями широко вживаєтья метод лабораторних робіт. Свою назву він одержав від лат. laborare, що означає працювати. На велику роль лабораторних робіт в пізнанні вказували багато видатних вчених. «Хімії, – підкреслював М.В. Ломоносов, – жодним чином навчитися неможливо, якщо не бачити самої практики і не проводити хімічні операції». В чому полягає сутність лабораторних робіт як методу навчання? Лабораторна робота – це такий метод навчання, при якому учні під керівництвом вчителя і по заздалегідь наміченому плану проводять досліди або виконують певні практичні завдання і в процесі них сприймають і осмислюють новий навчальний матеріал.

Проведення лабораторних робіт з метою осмислення нового навчального матеріалу включає наступні методичні прийоми: 1) постановку теми занять і визначення задач лабораторної роботи; 2) визначення порядку лабораторної роботи або окремих її етапів; 3) безпосереднє виконання учнями лабораторної роботи і контроль вчителя за ходом занять і дотриманням техніки безпеки; 4) підведення підсумків лабораторної роботи і формулювання основних висновків.

Сказане вище показує, що лабораторні роботи як метод навчання багато в чому носять дослідницький характер, і в цьому значенні високо оцінюються в дидактиці. Вони пробуджують в учнів глибокий інтерес до навколишньої природи, прагнення осмислити, вивчити оточуючі явища, застосовувати здобуті знання для вирішення і практичних, і теоретичних проблем. Метод цей виховує сумлінність у висновках, тверезість думки. Лабораторні роботи сприяють ознайомленню