Курсовая работа: Методи оцінки ефективності функціонування інформаційної логістичної системи

Якщо мережа є нервовою системою корпорації, то база даних-її пам'ять. Бази даних - це водночас інструментальні засоби й інформація, з якою ці засоби працюють.

Якщо клієнти, сервери, мережі, великі універсальні ЕОМ купуються підприємством як компоненти, то бази даних - технологія.

Фундаментальна відмінність у філософії природи реального часу транзакційних систем (ОLТР) і природи тривалого часу СППР (ОLAР) привела до поділу баз даних на операційні й аналітичні.

1.3 Якість та ефективність функціонування логістичних інформаційних систем

Проектування інформаційної логістичної системи є особливо важливим етапом, адже саме тоді закладаються її базові характеристики (споживчі властивості), найголовнішими серед яких є якість і надійність[5;с.21]. Це означає, що інформаційна система у процесі свого функціонування має забезпечити:

- інформаційні потреби користувачів;

- адекватність реальним інформаційним і технологічним процесам об’єкту управління;

- високу економічну ефективність.

Споживчі властивості виражають:

- функціональна повнота. Відображає рівень задоволення інформаційних потреб користувачів — осіб, які приймають рішення, та рівень автоматизації управлінських робіт на заданому об’єкту управління;

-своєчасність. Забезпечується можливістю своєчасного здобуття потрібної інформації;

функціональна надійність. Відображає надійність інформаційного, програмного, технічного та ергономічно го забезпечень під час оброблення даних;

-адаптивна надійність. Виражається у властивості системи виконувати свої функції при їх зміні під впливом навколишнього середовища (зміна ресурсів, структури інформаційно-обчислювальної системи та ін).

Під час розроблення інформаційної логістичної системи слід ураховувати, що інформаційні потреби користувача залежать від рівня структури управління, на якому він знаходиться.

Перший, найнижчий, рівень (управління дільницею, робочим місцем) — оперативне управління. Саме таким є управління процесом випуску продукції. Суть його полягає в тому, що інженерно-технічний персонал під час управління виносить оперативні рішення, які визначаються набором різноманітних чітко визначених правил. Наприклад, прийняття рішення щодо збільшення запасів матеріалів, якщо їхній рівень стає нижчим від установленого.

Другий рівень стосується технічного або адміністративного втручання (управління цехом). Працівники цього рівня можуть приймати як регламентовані, так і нерегламентовані рішення. Управління будується на основі застосування методів моделювання процесів.

На цих рівнях прийняття управлінських рішень про виконання задач системою повинно бути добре структурованим, а також мають бути задані правила вироблення рішень для можливих ситуацій, крім аварійних.

На третьому рівні реалізується стратегічне управління, що є функцією вищого управлінського персоналу. Процес прийняття рішень нерегламентований, тому особливо важливою для нього є довідкова функція системи. Керівники системи управління, які не володіють формальними методами програмування, можуть використовувати мову запитів для доступу до інформації, що зберігається у файлах, не вдаючись до посередництва технічного персоналу. Тому під час проектування слід ураховувати вимоги, пов'язані з функціями управління об'єктом, які вона має задовольняти:

-релевантність (лат. геlеvаnt — суттєвий, доречний). Одержувана інформація (мусить бути відповідною запитам будь-якій особі, що приймає рішення (директора, майстра та ін.). Існують відмінності між даними й інформацією. Інформація — це дані, релевантні споживачеві;

-управління за відхиленнями. Це не потребує значної кількості детальної інформації. Особи, що приймають рішення повинні бути поінформовані про критичні чинники, що впливають на результати підприємства (фірми);

-точність. Дані, на основі яких формується інформація, мають бути адекватними і відображати поточний стан об’єкта управління (не застарілі);

-своєчасність. Інформація має бути подана тоді, коли вона потрібна користувачеві;

-пристосованість. Система повинна задовольняти різні запити користувача. Наприклад, запит підсумковий (про обсяг збуту продукції), запит детальний (про обсяг збуту продукції за споживачами).

Під час проектування в інформаційної логістичної системі мають бути закладені адаптивні властивості, які б давали змогу оперативно модернізувати її згідно зі змінами, які виникли, в економічній інформаційній та організаційних системах управління економічним об'єктом, а також в інформаційно-обчислювальній системі.

Адаптивні властивості системи мають забезпечувати її адекватність реальному процесу управління об'єктом.

Ефективність системи – це ступінь її відповідності своєму призначенню. Розрізняють економічну та функціональну ефективність.

Критерій ефективності – не число, як показник, а тенденція (наприклад, звести до мінімуму витрати).

Оцінка економічної ефективності основана на співставленні витрат та результатів. Основним показником економічної ефективності інформаційної логістичної системи є річний економічний ефект.

Річний економічний ефект визначається за наступною формулою:

Е = Ерічн – Є·К ,

(1)