Курсовая работа: Нарисова публіцистика

– Не бійся, дочко. Я благословляю тебе…»

Ось перші складові частинм сюжету – зав'язка, коли старий Заковяч ще побоюється бандитської помсти, коли думає і каже: «Ой дивися», і кульмінація – в ньому визріло рішення стати в ряди бійців» адже «Марійка не зможе жити в норі, і він не зможе, і люди не зможуть». Звідси й благословення батька.

Кульмінація наростає. Автор читає в розповіді Заковича «ненаписані листи до сьогоднішніх вісімнадцятирічних». Марію приймають до комсомолу. Вона – комсомольський секретар. Ватажок першої рільничої бригади. З нею – батько. Вона в полі: «Стояла серед полів висока, смуглява, з усмішкою на губах. Здавалось, стоїть не звичайна вікнянська дівчина, дочка старого Максима Заковича, а сама мрія цієї землі».

І не побачила, як від дороги бігло до неї четверо з автоматами наперевіс.

Авторський відступ:

«Маріє, тікай, Маріє…

Реквієм ходить полем:

– Маріє!!!»

Вона не тікала. Вона прийняла смерть гордо.

Знову цитата з ненаписаного листа. Кульмінація: «…Ні, друзі мої