Курсовая работа: Новаторське використання вільного вірша на прикладі творчості відомої іракської поетеси Назік аль-Малаіки

Відкинула краї покривала, які хитаються,

Які відкривають душі,

Які відкривають блиск очей,

І зненавиділа навіть спокій

І ті думки, які ховаються

За цоканням бокалів.

Поетеса також відмовилась від 16 канонічних метрів і користувалась системою, в якій одиницею ритму виступала стопа з 7, 8, 10 розмірів, яка може повторюватись. Вибрана стопа використовується у всьому вірші і це не порушує його мелодійність. Як приклад, вірш «Холера»:

طلع الفجر

أصغ إلى وقع خطى الماشين

في صمت الفجر‘ أصخ‘ أنظر ركب الباكني

عشرة أموت‘ عشرونا

[11]

Зійшла зірка,

Слухай шум кроків перехожих,

У мовчанні зорі слухай, дивись на караван тих, що плачуть

Десять мерців. двадцять…

2 стопи ** - / - -

4 стопи - /** -/ - -/** -/ - -

6 стоп - -/ - -/**/- * -/ - -/ - -

4 стопи ** -/ - -/ - -/ - -

* --короткий склад

- -- довгий склад

Щоб привернути увагу, вільний вірш звертається до паралелізмів і повторів. Вони стали важливим засобом виразності, створення музичного малюнку вірша. В роботі «Проблеми сучасної поезії» авторка виокремила повторення –تكرار– «такрар»: повторення слів, виразів і букв; риторичне повторення – التكرير البياني, розділове повторення - التكرير التقسيمي, підсвідоме- التكرير اللاشعوري- [6].

Як приклад можна навести вірш «Я» -"أنا", де розділове повторення слугує обрамленням твору і надає ритмічну організацію твору: "الليل يسألني من أنا" – «ніч питає мене, хто я», "الريح تسألني من أنا" – «вітер питає мене, хто я»,

"و الذات تسألني من أنا" – «душа питає мене, хто я».

3.2 Головні мотиви поезії

Поетеса була однією з групи іракських митців, які зруйнували стереотип про арабську поезію, охопивши нові теми і пишучи ліричною мовою. Перша збірка верлібрів – «Попіл і шрапнель», яка відкрила проблеми відчуження, страху зникнути у Вічність [12].

Поетеса пройшла через період «внутрішнього вигнання», період відчуження і заперечення існуючого порядку. Образи, побудовані на основі зорового сприйняття (все в темних кольорах), передають похмуру атмосферу. Мотиви самотності, розчарування в житті і печаль представляли відображення реальності «чорного режиму». Вірш «Плач нікчемної жінки»

"مرثية امرأة لا قيمة لها" (1952) зображує страх бути забутим після смерті: