Курсовая работа: Облік непрямих витрат та калькулювання собівартості продукції
Одним із ключових питань, котре необхідно вирішити при організації управлінського обліку, є питання, що стосується включення накладних витрат в собівартість готової продукції
На практиці не всі витрати відносяться до звітного калькуляційного періоду (вичерпні витрати) , безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати, які формують собівартість продукції (товарів) та витрати періоду (табл.. 1.5.).
Таблиця 1.5Собівартість продукції та витрати періоду
| Виробничі витрати та виробнича собівартість | |||||
| Прямі матеріали | Пряма зарплата | Інші прямі витрати | Загально виробничі витрати | ||
| Витрати періоду | |||||
| Адміністративні витрати | Витрати на збут | Інші операційні витрати | |||
Собівартість продукції (товарів) – це витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації.
У виробничій сфері до таких витрат належать витрати, пов’язані з функцією виробництва продукції, що формують її історичну собівартість.
Витрати періоду – це витрати , що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійсненні.
У підприємствах виробничої сфери витрати, які відносяться на собівартість продукції, називаються виробничими витратами, я витрати періоду – витратами діяльності [6, 70-71].
Як зазначалось в попередніх пунктах, до непрямих затрат належать затрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту обліку економічно доцільним шляхом. Накладні витрати можна класифікувати, як за функціональними ознаками на виробничі та невиробничі. Невиробничі у свою чергу поділяються, на адміністративні і збутові. Така класифікація дає змогу пов’язати витрати з конкретною одиницею продукції, якщо це виробничі накладні затрати і віднести до затрат періоду, якщо це адміністративні витрати або витрати на збут.
Загальновиробничі витрати (виробничі накладні витрати)- -це витрати, які включаються до складу виробничих витрат підприємств і пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних виробництв. Ці витрати розподіляються між виробами пропорційно до обраної бази.
Розрізнюють цехову та без цехову структуру управління.
Характерні особливості загальновиробничих витрат:
- формування на рівні виробничих та обслуговуючих підрозділів;
- планування за місцем їх виникнення;
- включення до складу різних елементів витрат;
- здійснення контролю на основі заздалегідь розроблених кошторисів
- здійснення їх розподілу непрямим шляхом між готовою та незавершеною обробкою продукцією [17,198].
У практичній діяльності широко застосовують різні методи розподілу непрямих витрат для визначення повної собівартості одиниці продукції. Калькулювання собівартості одиниці продукції важливо здійснювати, якщо ціна реалізації продукції визначається на основі її собівартості. Крім того, якщо не відносити частину непрямих витрат на собівартість продукції, то це призведе до зниження ціни продажу, а довгостроковому періоді – до неможливості відшкодування всіх затрат, що матиме негативні наслідки для фінансового стану підприємства. Для розподілу загальновиробничих витрат найпоширенішими є такі бази: основна заробітна плати виробничих робітників, людино – години, машино- години, прямі затрати, прямі матеріальні витрати, кошторисні ставки, ринкові ціни, обсяг виробництва продукції.
Розподіл непрямих витрат є поетапним процесом. Він складається з таких основних етапів:
· перший: збирання й відображення накладних витрат на рахунках бухгалтерського обліку за статтями;
· другий виділення центрів затрат і розподіл відповідальності за величину затрат між конкретними особами;
· третій: розподіл накладних витрат за центрами затрат;
· четвертий: розподіл витрат допоміжних цехів (центрів обслуговування) між виробничими центрами витрат;
· п’ятий: вибір бази розподілу та віднесення витрат виробничих центрів на види продукції [9, 201].
На підприємстві, необхідно дотримуватись усіх етапів при розподілі непрямих витрат ,адже від результатів розподілу в певній мірі залежатиме собівартість виготовленої продукції ,а отже й величина очікуваного прибутку.
Процес розподілу фактичних накладних витрат зображено на рис.1.3.
|
Рис. 1.3 Послідовність розподілу накладних витрат між виробничими центрами затрат
Відображення накладних витрат на рахунках бухгалтерського обліку здійснюється на основі даних різноманітних первинних документів, які складаються під час відпуску матеріальних ресурсів , нарахуванні непрямої заробітної плати та амортизації.
Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в собівартість продукції мають включатись лише виробничі витрати.
Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (невиробничі накладні витрати) належать до витрат періоду, а тому не можуть брати участь у калькулюванні собівартості продукції. Відповідно до національних П(С)БО, у формуванні виробничої собівартості адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати участі не беруть.