Курсовая работа: Оплата праці 3

і =1 j=1

4. Відрядно – прогресивна, що дозволяє працю робітника в межах норми оплачувати за прямими відрядними розцінками, а при виробітку понад цих норм – за підвищеними:

ЗП_{від.прог} = С_від Q + C2 ¢ _від Q ¢ (1.16)

де С¢_від – підвищені відрядні розцінки;

Q¢ – кількість продукції, випущеної понаднормово.

5. Акордно – відряднадає змогу встановити розцінку на весь обсяг робіт, а не на окрему операцію.

Відрядна оплата праці залежно від застосування видів відрядних розцінок може бути як колективною, так і індивідуальною. Відмінність полягає в тому, що при колективній формі оплати праці застосовуються колективні розцінки, які розраховуються, в основному, на весь обсяг робіт або на весь колектив робітників (бригаду, ланку), що виготовляють певний різновид продукції, а при індивідуальній формі оплати праці використовуються індивідуальні відрядні розцінки на окремого робітника даного розряду.

Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюється не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба врахувати необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за застосування цієї системи оплати.

Слід зазначити, що крім погодинної та відрядної форм оплати праці, існує система посадових окладів. Вона застосовується для керівників, спеціалістів та службовців.

6. Посадовий оклад – це абсолютний розмір заробітної плати, що встановлюється відповідно до посади і може коливатися в межах мінімальних та максимальних значень.

7. Не пряма відрядна – використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

Заробіток посібника (З_підс. ) можна обчислити із залежності

З_підс. = N_фі × P_{н ві} , грн., (1.17)

де N_фі – фактично виготовлена кількість продукції і-тим робітником за зміну, шт./зміну;

Р_нві – непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го робітника , грн./шт;

n – кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол.

, грн. , (1.18)

де С_зм – змінна тарифна ставка підсобника, грн/зміну;

N_пл.і – плановий випуск продукції і-им робітником, шт/зміну.

Заробіток допоміжного робітника (З_{нв. доп} ) обчислюється за формулою:

З_{нв. доп} = Т_ф × С_г × К_вн , грн, (1.19)

де Т_ф – фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год/міс;

С_г – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн/год;

К_вн – середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

8. Колективна система оплати праці (бригадна).

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток усієї бригади (З_бр ) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1) Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом проводиться в такій послідовності:

а) визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г–К_бр ), відпрацьованих бригадою, за формулою:

Г–К_бр = ∑ Т_фі × К_і , (1.20)

I=1

де Т_фі – фактична кількість годин відпрацьована і-тим робітником, год/міс;

К_і – тарифний коефіцієнт по розряду і-го робітника;

m – кількість членів бригади, чол.

б) знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт (З_1г-к ):

, грн. ; (1.21)