Курсовая работа: Основні етапи еволюції ідеї громадянського суспільства
У мететодологічному контексті найпродуктивнішим є такий підхід: громадянське суспільство є основою держави, його становлення пов’язане зі становленням правової, соціальної, демократичної держави. Громадянське суспільство – суспільство зрілих громадян із високим рівнем політичної культури, що спільно з державою створює розвинені правові відносини. Громадянське суспільство – це суспільство вільних громадян, яке вільне від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага. Дійове й сильне громадянське суспільство врівноважує енергію влади, яка без стримувальних факторів може перейти у стан агресії. Суть громадянського суспільства, зрештою полягає в забеспеченні законних прав людини. Особа в такому суспільстві має гарантоване право вільного вибору нею тих чи інших форм економічного й політичного буття, ідеології, світогляду, а також можливість вільно висловлювати свої думки.
Зрештою, громадянське суспільство можна уявити як своєрідний соціальний простір, де люди взаємоюіють як незалежні від держави індивіди. Що розвиненіше громадянське суспільство, то більше підстав для існування демократичних режимів [23].
Поступово виникають умови для трансформації дихотомії «громадянське суспільство - держава» у більш складну конструкцію. Ідея громадянського суспільства отримує своє практичне втілення в системі стійких, загальноприйнятих уявлень про це суспільство. На цій стадії посилюються такі ознаки та фактори, як раціонально-критичне відношення до соціальної реальності, плюралізм вірувань, ідей, думок та ін. Ідея громадянського суспільства вже не є теоретичною конструкцією. Виникають різні форми реального громадянського суспільства. У справжній час вже мало хто ототожнює громадянське суспільство з державою, хоча б й правовою, оскільки в такому випадку громадянське суспільство втрачає свій зміст. Тепер громадянське суспільство виконує функцію пов’язуючої ланки між індивідом та державою, «приватною» та «публічною» сферами, особистим та загальним інтересом.
Так, наприклад, велику увагу розробці ідеї громадянського суспільства в цьому напрямку приділяли американські соціологи Р.Нісбет та П.Бергер. Вони також підкреслювали особливе значення та важливість посередницьких структур: церкви, сім’ї, общини, добровільних об’єднань – у якості посередника між індивідом та державою. Вони пропонували політичним інститутам усіляко захищати та допомогати посередницьким структурам та використовувати їх де тільки можливо [24].
Економічну основу громадянського суспільства мають становити відносини ринкового характеру. Його формуванню передує становлення різноманітних форм власності з перевагою приватного капіталу. Регульована ринкова інфраструктура спричиняє ділову активність, заповзятливість людей, створює передумови плідної роботи. Наявність власності стає умовою свободи особистості в громадянському суспільстві. Але слід мати на увазі, що свобода без правових меж здатна зруйнувати саме громадянське суспільство.
У політичній сфері громадянське суспільство має забеспечувати усім своїм громадянам вільну участь у державних і громадських справах. Держава і громадяни, за наявності закону і рівності перед ним, мають певний загальний інтерес і реалізують його. Тобто створюється демократична правова держава, в якій ці інтереси реалізуються на основі міжнародно визнаних норм. У такій державі виключається дискримінація за національно-етнічними, політичними, релігійними, статевовіковими ознаками. Забеспечується надійний законодавчий захист особистості й гідності громадянина, тобто: недоторканість його житла й майна, вільний вибір професії, визначення місця проживання, пересування по країні та за її межами, таємниці листування, телефонних розмов та інших видів сучасного спілкування, свобода слова, друку та інформації. Реалізується вільне самовизначення людини в її світоглядних і духовних інтересах, а також всебічний захист громадянських прав з боку судових органів і громадянських організацій.
Щодо соціальної та духовної сфер, то в них громадянське суспільство спирається на якнайширшу соціальну структуру, яка постійно змінюється й удосконалюється. У ній встановлюються взаємини, пов’язані з індивідуальним вибором, політичними та культурними ціннісними орієнтаціями. Завдяки реалізації різнопланових інтересів забеспечується культурно-політичний плюралізм, важливий для нормального функціонування громадянського суспільства [25].
Громадянське суспільство набирає вигляду сукупності суспільних відносин (економічних, соціальних, політичних, духовних), формальних, а також неформальних структур, які задовольняють спектр потреб і реалізують інтереси індивідів або їх груп, що адекватні досягнутому рівню суспільного розвитку.
Чим вищою є організація громадянського суспільства, тим повніше виявляється його єдність, інтегративність, соборність, що упорядковує, підсилює різноманітні індивідуальні, групові, організаційні центри. Не кожну сукупність людей на певній території можна назвати громадянським суспільством, а лише таку, члени якої об’єднані спільними інтересами і між собою, і з деяким цілим, що може бути спільною метою або джерелом життєдіяльності даної спільноти. Потенційна самоорганізація індивіда народжується в єдності, яка онтологічно передує автономії в соіальному бутті. Інакше кажучи, громадянському суспільству властиве органічне співіснування різноманітних соціальних сил, інститутів, організацій, зацікавлених груп, об’єднаних загальним потягом до спільного життя. Визнання самоцінності особи перед суспільством, іншими його членами.
Таким чином, чим вищім є рівень розвиненості громадянського суспільства, тим більшою є міра свободи індивідуальності. Тільки за умови існування громадянського суспільства як органічной системи, що забеспечує творче самовираження людини, соціум набуває такі риси, як відкритість, має змогу до конструктивного саморозвитку. Громадянське суспільство – це своєрідний соціальний простір, в якому відкритість індивідів опосередкована їх взаємодією, умовами для самореалізації.
В процесі саморозвитку соціуму громадянське суспільство відіграє ще й своєрідну стабілізуючу роль. Саме громадянські структури покликані визначити норми, що здатні подолати руйнівні потенції боротьби різноманітних сил та направити її в позитивне, творче русло. Хаос у вигляді нескінченних проитріч ніколи не зміг би еволюціонувати у порядок, таким чином, забеспечуючи саморозвиток системи, якщо б ці протиріччя мали безвихідний та непримиримий характер. Суспільство, що має громадянську організацію, повинне самостійно, незалежно від держави, власними засобами примушувати окремого індивіда виконувати загальноприйняті норми [26].
Дослідивши розробку ідеї громадянського суспільства на сучасному етапі розвитку політичної теорії, зазначимо, що визначення суті громадянського суспільства уявляється всеосяжним на змістовному рівні. Аналіз сучасних досліджень громадянського суспільства дозволяє визначити його сутність. Отж