Курсовая работа: Особливості технології виробництва цукру-піску в промислових умовах

Той факт, що галузь історично відігравала в певній країні істотну роль, не означає, що ця галузь автоматично є конкурентоспроможною. У минулому виробництво цукру в Україні визначалось планом, а тому, з погляду критеріїв ринкової економіки, тут не обійшлось без істотних викривлень.

Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими ґрунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Коріння галузі сягає 20-х років XIX століття. Однак її матеріально-технічна база неодноразово зазнавала значного руйнування, а вирощування цукрових буряків опинялось у кризі, як це, зокрема, бачимо і в останні роки.


Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Коротка історія цукроварної справи

Виробництво цукру для вживання його в їжу йде своїм корінням в глибину століть.

Первинною сировиною для отримання цукру була цукрова тростина, батьківщиною якої вважається Індія. Воїни Олександра Македонського, що брали участь в поході до Індії в IV ст. до н.е., першими з європейців познайомилися з цією рослиною. Після повернення з Індії вони із захопленням розповідали про тростину, з якої можна одержувати мед без допомоги бджіл, а зброджений напій вживати як міцне вино. Поступово з Індії цукрова тростина розповсюджується в сусідні країни з теплим кліматом.

У стародавніх рукописах зустрічаються відомості про вирощування цукрової тростини в Китаї в ІІ ст. до н.е., а в І ст. до н.е. цукрову тростину вже почали вирощувати на Яві, Суматрі і інших островах Індонезії.

Про вирощування тростини і виробництво з неї цукру в Аравії згадує римський учений Пліній – старший І ст. н.е. Араби культуру вирощування і обробки цукрової тростини принесли під час завоювання Палестини, Сірії, Месопотамії, Єгипту, Іспанії, Сицилії в VII-IX ст., а в IX ст. цукром з тростини почала торгувати Венеція.

Хрестові походи сприяли розповсюдженню використання цукрової тростини для отримання цукру в країнах Європи, у тому числі і в Київській Русі.

Венеціанці, перші з європейців, навчилися виготовляти рафінад з тросникового цукру-сирцю. Але ще дуже довго, аж до початку XVIII ст. цукор залишався великою рідкістю на столах європейців.

Велику роль в розповсюдженні цукрової тростини і отримання з неї цукру зіграла Португалія. У XV ст. португальці висадили цукровий очерет на островах Мадейрі і Томі Сану в Атлантичному океані, а після відкриття Колумбом Америки крупні плантації з'явилися на островах Гаїті, Куба, Ямайка, а потім в Мексиці, Бразилії, Перу.

Законодавцем моди у виробництві цукру в XVII ст. стала Голландія. Вона посилено стала заводити плантації цукрової тростини в своїх колоніях, а також значно розширила виробництво цукру на Яві. В цей же час в місті Амстердам починають будуватися перші цукрові заводи. Трохи пізніше аналогічні заводи з'являються в Англії, Німеччині, Франції.

Історія цукрової промисловості Росії починається в 1719 році з моменту будівництва перших цукрових заводів в Санкт-Петербурзі і Москві.

У Росії для виготовлення солодких сиропів, напоїв і настоянок використовували не цукровий очерет, а в'ялені або сушені коренеплоди буряка, брукви, ріпи.

Культивувався буряк з давніх часів. У стародавніх Ассирії і Вавилоні буряк вирощувався вже за 1,5 тис. років до н.е. Окультурені форми буряка відомі на Близькому Сході з VIII-VI ст. до н.е. А в Єгипті буряк служив головною їжею рабів. Так, з диких форм буряка, завдяки відповідній селекції, поступово були створені сорти кормового, столового і білого буряка. З білих сортів столового буряка були виведені перші сорти цукрового буряка.

Поява нового альтернативного тростині, цукроноса історики пов'язують з епохальним відкриттям німецького ученого-хіміка, члена Прусської академії наук А.С. Маргграфа (1705-1782). У доповіді на засіданні Берлінської академії наук в 1747 р. він виклав результати дослідів по отриманню кристалічного цукру з буряка.

Одержаний цукор, як затверджував Маргграф, по своїх смакових якостях не поступався очеретяному. Проте Маргграф не бачив широких перспектив практичного застосування свого відкриття.

Далі в дослідженні і вивченні даного відкриття пішов учень Маргграфа - Ф.К. Ахард (1753-1821). Він з 1784 року активно узявся за удосконалення, подальшу розробку і впровадження в практику відкриття свого вчителя.

Ахард чудово розумів, що однією з найважливіших умов успіху нової, вельми перспективної справи, є поліпшення сировини-буряка, тобто підвищення її цукристості. Вже в 1799 році праці Ахарда увінчалися успіхом. З'явилася нова гілка культурного буряка – цукрова. У 1801 році в своєму маєтку в Кюцерне (Сілезія) Ахард побудував один з перших цукрових заводів в Європі, на якому освоїв отримання цукру з буряка.

Комісія, направлена Паризькою академією наук, провела обстеження ахардовского заводу і дійшла висновку, що вироблення цукру з буряка нерентабельне.

Лише єдині на той час англійські промисловці, які були монополістами по виробництву і продажу тростинного цукру, угледіли в цукровому буряці серйозного конкурента і кілька разів пропонували Ахарду крупні суми за умови, що він відмовиться від проведення своїх робіт і публічно заявить про безперспективність виробництва цукру з буряка.

Але Ахард, що свято вірив в перспективність нового цукроноса, на компроміс не йшов.

З 1806 року Франція відмовляється від виробництва цукру з очерету і переходить на бурякоцукрове, яке з часом набувало всього більшого поширення. Наполеон надавав велику підтримку тим, хто проявляв бажання вирощувати буряк і виготовляти з нього цукор, оскільки побачив в розвитку нової галузі можливість одночасного розвитку сільського господарства і промисловості.

Слід зазначити, що у Франції, разом з розвитком виробництва цукру з буряка, велика увага приділялася поліпшенню якості буряка як сировини для цукрової промисловості.

Цьому сприяла успішна діяльність однієї з перших в Європі крупних селекційно-насіннєвих фірм «Вільморен-Андріє», заснованої Ф. У. Вільмореном.

Фірма набула світової популярності і успішно працює ось вже близько двохсот років, поставляючи насіння різних сільськогосподарських культур власної селекції в багато країн світу.

1.2 Реальний стан ринку цукру на Україні

Ринок сирцевого цукру в Україні почав розвиватися в кінці минулого століття. Зв'язано це було з дефіцитом цукру, який виник після значного скорочення виробництва бурякового цукру, різкого коливання цін на цей продукт протягом року.

Аналізуючи коливання цін на цукор протягом року впродовж останніх чотирьох (1998-2000) років видно, що найнижча ціна на цукор доводиться на період вересень-січень, коли йде сезон виробництва. Це було пов'язано з перенасиченням ринку як буряковим, так і сирцевим цукром, виробництво якого велося перед самим початком сезону.

К-во Просмотров: 308
Бесплатно скачать Курсовая работа: Особливості технології виробництва цукру-піску в промислових умовах