Курсовая работа: Особливості технології виробництва цукру-піску в промислових умовах
Відкачування соку 120 % до маси буряка.
Час перебування стружки в апараті 70–100 хв.
Температурний режим по камерах в апараті, 68˚С;70˚С;72˚С;68˚С.
Спроби застосування жорсткішого температурний режим в апаратах на підприємстві викликали потребу в застосуванні грубішої стружки і необхідність пригнічення мікробіологічних процесів. Підвищення мікробіологічних процесів спричинило за собою невраховані втрати цукру і корозію апаратів. Для регулювання температури застосовують воду для екстракції стружки з t=70˚С і pH 6,2–6,5.
При дотриманні оптимального технологічного режиму, в першу чергу температури, коли діяльність мікроорганізмів пригнічена, невраховані втрати не перевищують 0,13% до маси буряка.
Коли режим порушений, або поступає буряк низької якості з великим вмістом уламків, заражених бактеріями, грибами; життєдіяльність мікроорганізмів інтенсифікувалася, втрати сахарози зростають до 0,5% і більше, що негативно позначається не тільки на роботі дифузійної установки, але і на роботі всього заводу, оскільки кожна десята відсотка неврахованих втрат сахарози призводить до зниження виходу цукру на 0,2–0,25 % до маси буряка.
Оскільки в головній і хвостовій частинах апарату часто буває температура 60˚С і нижче, то для придушення мікрофлори в точку, розташовану на 1/4 активної довжини дифузійного апарату, від місця подачі свіжої води, через кожні дві години вводять 40%–й розчин формаліну (10 л на 100 т буряка).
На дифузії 98% сахарози переходить в дифузійний сік, 80% солей кальцію, 60% солей натрію, 30% білкових речовин.
Свіжий жом, що виходить з дифузійного апарату, пресують до вмісту сухих речовин 22%, що дає можливість повертати жомопресову воду на дифузію.
Жомопресову воду перед поверненням в дифузійний апарат піддають очищенню: фільтрації, тепловії стерилізації і т.д.
Дифузійний сік, звільняючись від мезги на ротаційному пульповловлювачі типу ПР–25/30, прямує на вапняково-вуглекислотну очистку.
3.7 Очищення дифузійного соку
Дифузійний сік – плікомпонентна система. Він містить сахарозу і нецукри, представлені розчинними білковими, пектиновими речовинами і продуктами їх розпаду, інвертованими цукрами, амінокислотами та ін.
Всі нецукри в певній мірі перешкоджають отриманню кристалічної сахарози і збільшують втрати сахарози з мелясою. Тому одним з найважливіших завдань технології цукрового виробництва є максимальне видалення нецукрів з цукрових розчинів.
Очищений в пульповловлювачах дифузійний сік поступає в підігрівачі для нагріву до температури 85–90˚С і потім прямує в котел прогресивної попередньої дефекації. В останню секцію вводиться вапняне молоко в кількості 0,2–0,3% до маси буряка, що забезпечує вихід соку з нього з pH 10,8–11,6. На переддефекації, де сік досягає метастабільного стану pH 8,5–9,5, вводиться вся згущена суспензія соку II сатурації, а також 150% до маси буряка соку I сатурації (нефільтрованого). Холодна переддефекація (температура до 50˚С) триває 20–30 хвилин, тепла – температура 50–60˚С – 15 хвилин.
З переддефекатора сік без підігріву поступає в апарат на холодну (теплу) основну дефекацію, де змішується з вапняним молоком 1–1,8% CaO до маси буряка. Оптимальна тривалість холодної дефекації 20–30 хвилин, теплої – 15 хвилин.
Після холодної дефекації сік нагрівається до температури 85–90˚С в підігрівачах і подається в дефекатор (гаряча дефекація), де витримується 10 хвилин. На виході з дефекатора до соку додається вапняне молоко 0,5–0,7% CaO до маси буряка для підвищення фільтрувальних властивостей соку I сатурації. Далі дефекований сік поступає в циркуляційний збірник, де змішується з 5–7 кратною кількістю соку I сатурації, рециркулюємого по зовнішньому контуру, і в апараті I сатурації сатурується протягом 10 хвилин до pH 10,8–11,6.
Потім сік самопливом поступає в збірник і насосом через підігрівач перекачується в напірний збірник.
У ФІЛСах сік I сатурації розділяється на фільтрат і згущену суспензію. Перевгами ФІЛС є: простота конструкції, мала металоємність, в 3–5 раз менше витрат часу на фільтрування, у 1,5–2 рази вищий вміст твердої фази в суспензії, що підвищує продуктивність вакуум-фільтрів.
Суспензія через нижній збірник і верхній напірний збірник прямує у вакуум-фільтри, де після відділення і промивання фільтрований осад виводиться у відходи, а фільтрат відділяється на ресивері і змішується з нефільтрованим соком I сатурації в нижньому збірнику.
До фільтрованого соку, що поступає з ФІЛС, додають вапняне молоко 0,2–0,5% CaO до маси буряка, нагрівають суміш до температури 92–95˚С і протягом 4–5 хвилин піддають додатковій дефекації в дефекаторі.
З дефекатора сік самопливом поступає в сатуратор, де протягом 20 хвилин сатурується до оптимальної лужності 0,01–0,025% CaO (pH 9–9,5), потім насосом через нижній збірник перекачується в напірний збірник, фільтрується на листових фільтрах і подається в сульфітатор, де його обробляють сульфітаційним газом (10–12% SO2 ) до лужності 0,05–0,1% CaO (pH 8,5–8,8).
Сульфітаційний газ одержують шляхом спалювання сірки в печах. Газ охолоджують в субліматорі і вентилятором подають в нижню частину сульфітатора. Сульфітований сік насосом подається на дискові фільтри.
Фільтрований сік направляють на випарну станцію.
Згущена суспензія соку II сатурації із збірника повертається на переддефекацію, де кристали карбонату кальцію (CaСO3