Курсовая работа: Остарбайтерство, як складова частина нацистського "нового порядку" в окупованій Україні в роки Другої світової війни

- висвітлити розвиток проблеми остарбайтерів та її вирішення в XX ст.. як торжество ідей гуманізму, історичної справедливості, пріоритету прав людини;

- дослідити питання остарбайтерства на скрижалях регіональної історії;

- віднайти у своєму краї остарбайтерів, познайомитися з їхніми долями, документами та знайти в їх долях підтвердження загальних висновків з трагедії остарбайтерів;

- поповнити фонди Музею історії школи матеріалами про випускників – остарбайтерів та сприяти ознайомленню з ними усіх учнів школи, батьків, громадськості;

- через Раду суспільно корисних добрих справ “Учнівської парламентсько-президентської республіки” гімназії №1 організувати необхідну волонтерську допомогу колишнім остарбайтерам, взяти їх під опіку.

У ході дослідження використані наступні прийоми: порівняльно – історичний, статистичний, зіткнення різних джерел, ілюстративний, пошуково – практичний. У процесі пошуково – практичного методу використані наступні прийоми: екскурсія до місцевого історичного музею, зустрічі й інтерв’ювання остарбайтерів, збір та аналіз документів, їх систематизація, волонтерські акції.

Складною є історіографія даного питання. У новітній історичній науці незалежної України явно недостатньо приділяється уваги питання історії України в роки Другої світової війни загалом і питанням окупаційного режиму та поняттю остарбайтерів зокрема. Відсутня фундаментальна академічна праця з цього питання, що, звичайно, викликає певні труднощі.

У першу чергу, труднощі історіографії даного питання пов’язані з замовчуванням чи фальсифікацією цих питань у радянській історіографії. Вона односторонньо характеризує окупаційний режим, встановлений гітлерівцями на окупованій території України, в ній відсутнє поняття “остарбайтер” через специфічне, підозріле ставлення сталінського режиму до населення, що залишилося на окупованій території, а тим більше до тих, хто був інтернований фашистським режимом. Найбільш об’єктивною серед радянських історичних праць з точки зору характеристики гітлерівського плану “Ост”, “нового порядку” є енциклопедичне видання “Великая Отечественнаяв война 1941- 1945”, видане в перебудов чому 1985 році. Щодо населення окупованих територій, тут згадується про “запровадження трудової повинності для населення від 18 до 45 років, встановлення робочого дня до 14-16 годин, трудової мобілізації, чому присвячена окрема стаття”Угон на роботу в Германию” (2с.508), але терміну “остарбайтер” не вводиться, як не згадується і про переслідування останніх сталінським режимом.

Традиційні шкільні підручники, де в темі “Україна під час Другої світової війни” розглядається питання “Окупаційний режим в Україні” , приділили йому дуже мало уваги. Це стосується, зокрема, третього і четвертого видання підручника Ф.Г. Турченка. У них добре висвітлено питання “ розчленування України”, але не йде мова про плани фашистського керівництва щодо неї.

Менше абзацу присвячено вивезенню в нацистське рабство “2,3 млн. найпрацездатніших чоловіків і жінок…Це становило майже 80% депортованих з СРСР”(3 С293). Поняття “остарбайтер”, як і характеристика їх становища, відсутні. На ті ж вади хибує і посібник М.В. Коваля, хоча дещо ширше дає характеристику “нового порядку”, з використанням цитувань гітлерівських гнобителів, як, наприклад, Е.Коха: “ Україна стане місцем утілення творчого духу германців”(4.с341).

На відміну від вітчизняних істориків, набагато ширше аналізує досліджуване питання історик О.Субтельний. У його популярній історії України розділ “Нацистська влада України” розглядає два варіанти в планах нацистського керівництва щодо України, їх трансформації та практичне втілення в життя, вводить поняття “остарбайтер” (хоча й не зупиняться на характеристиці становища), показує різне ставлення українців до окупантів у різних регіонах і в різних проміжках часу.

Відзначає Субтельний і різну ступінь фашистського режиму в різних регіонах України: “Аби осягнути нацистське управління на Україні у належній перспективі, необхідно усвідомити те, що саме в Райхскомісаріаті Україна нацистський режим набрав своїх найбільш екстремальних форм”.(5.с571) Історики пролили світло ще на одну групу жертв Другої світової війни – людей, яких примусово вивозили на роботу до Німеччини. Я вже зазнавала , що остарбайтери ставали об’єктами найбезжалістної експлуатації, брутального ставлення хазяїв.

“Довідник з історії України” дає чітке визначення “остарбайтер”, визначає причини вивезення робітників до Німеччини, умови праці лаконічно, але змістовно. Тут же вперше, порівняно з попередніми працями, зустрічаємо висновок: ”Більшість остарбайтерів після війни була насильно репатрійована до СРСР, де майже всіх звинувачено у “зраді батьківщини” і “репресовано”.(6.с542)

Хоча спірними тут є твердження “насильно” і “майже всіх”. Новизна даної наукової роботи втому, що це спроба системно розглянути проблему остарбайтерства як аспект трагедії бездержавності, показати остарбайтерів як жертв подвійного терору – з боку гітлерівської та сталінської тоталітарних держав – і перша спроба пов’язати це питання з краєзнавчим матеріалом. Не була б ця робота повною без матеріалів спогадів і болю остарбайтерів.

Це дослідження носить значне суспільно – гуманітарне навантаження, а, отже, може мати практичне значення з точки зору наукової, краєзнавчої, виховної роботи.

Основні положення цього дослідження пройшли апробацією: використані під час тематичного інформування учнів гімназії та під час екскурсії в експозиції музею Історії школи “Школа і суспільство. Вони навчалися в нашій школі. Вони живуть у нашому мікрорайоні”.

1. Регіональний аспект досліджуваної проблеми

Усе більше років віддаляє нас від Великої Вітчизняної війни, все менше очевидців того лихоліття. Війна торкнулася кожної сім’ї, скалічила не одну людську долю. Час стирає з пам’яті багато подій життя, але ніколи не забудуться важкі воєнні роки. У кожного доля склалася по різному: одні брали участь у бойових діях , другі були партизанами, а третіх насильно вислали з рідної землі до фашистської Німеччини.

Давно позаростали травою місця колишніх боїв. Час невблаганний. Але й досі болять рани тих, кого ця війна не обійшла стороною, в кого вона влучила раз і назавжди. Жодні документи, вражаючі цифри не розкажуть про ті нелюдські умови існування, в яких опинилися мої співвітчизники краще за них самих.

Своє дослідження я побудувала на основі фактів, документів, спогадів очевидців. В першу чергу через районний історичний музей я проаналізувала період з 12червня 1942р по 3вересня 1943р. Це період окупації Перевальського району німецько-фашистськими загарбниками в роки війни. За цей період на примусові роботи до Німеччини було вивезено 1180 чоловік. В основному це були мешканці району віком з 5-ти до 30 років. Цю категорію людей називали остарбайтерами (східні робітники). Через управління соціального захисту населення я зібрала багато інформації про колишніх остарбайтерів, познайомилася з списками, адресами людей які через Український національний фонд “Взаєморозуміння і примирення” одержали компенсацію від Німеччини за примусову працю.( Додаток 1.2) Я розшукала і зустрілася з багатьма колишніми остарбайтерами, про долю декількох дізналася від їхніх дітей, родичів або знайомих. Ті спогади крають душу, навертають сльози на очі. Минуле досі, ніби лещатами, стискає серце . Більшість цих людей під час своїх розповідей не стримували сліз; дехто, не стримуючи душевного болю, досить грубо висловлювався на адресу своїх катів. Мені ставало шкода цих людей, важкий камінь лягав на душу. І мимоволі я починала картати себе за те, що потривожила незагоєні рани, примусила цих сивочолих героїв знову страждати. Спілкуватися з колишніми остарбайтерами було дуже важко, іноді хотілося припинити роботу, бо ці добрі привітні люди, коли розмова торкалася їхнього минулого, раптом ставало замкнутим і навіть ворожими. І навіть з цього можна зробити висновок – доля цих людей була нічим не кращою за долю тих, хто наближав перемогу на передовій або в тилу.

Людина народжена бути вільною, для творення, і тільки в цьому вона невмируща. Спілкуючись з остарбайтерами я постійно ставила перед собою запитання, чому ж наша пам’ять така коротка, чому на травневих святах до Дня Перемоги згадуємо лише воїнів – фронтовиків, партизанів, медиків?

Невже ми все ж таки про когось забули? А мабуть це варто. Ми повинні пам’ятати про все і про в сих, бо це частина нашої історії і певною мірою, частина нас самих. Адже добре відомо – щоб будувати майбутнє, ставити перед собою й успішно здійснювати великі завдання, потрібно знати минуле – героїчні й трагічні сторінки нашої історії. Тому моя робота присвячена одній із таких трагічних сторінок.

Однією з форм наукової роботи було і проведення соціального опитування. Я визначила запитання, з якими зверталася в першу чергу до перехожих:

1.Чи знаєте Ви, хто такі жертви нацизму?

2.Чи знаєте Ви, хто такі остарбайтери?

3. Як Ви ставитися до остарбайтерів?

На перше питання відповіді респондентів були такими:

- всі ті, що постраждали під час Другої світової війни;

- ті, що Гітлер і його прибічники знищували;