Курсовая работа: Остарбайтерство, як складова частина нацистського "нового порядку" в окупованій Україні в роки Другої світової війни

На перше питання анкети учні відповіли так:38% респондентів цікавляться історією, більшість опитаних(56%) – тільки в межах навчальної програми. А 6% не цікавляться.

На запитання “Чи читаєте, окрім підручників з історії, передбачених навчальною програмою, додаткову літературу?” – 60% десятикласників відповіли ствердно, а 40% заперечило, не цікавляться предметом – 6%, цікавляться в межах навчальної програми – 53%.

Про другу світову війну багато сказано і написано, кожен знає принаймні щось про цю історію. Я поцікавилася з яких джерел учні знають про це. Більшість з цих на уроках ще в початкових класах(75%), значна частка – з книг (43%) та розповідей дідусів і бабусь(43%),25% - кінофільми, Інтернет,ЗМЇ.

Якщо про другу світову війну учні обізнані, то про остарбайтерів багато з них навіть не чули. Так на запитання “Чи відомо Вам щось про остарбайтерів?” Заперечно відповіли 98%.А 2% все – таки знають щось з даного приводу. На поставлене запитання “Хто такі остарбайтери”, вони за

мислилися, оскільки це слово чули вперше. Це підтвердило опитування і відповіді були такі:

-Не знаю;

-Люди, які працювали в других країнах нелегально;

- Мешканці нашого району;

- Люди, яких змушували працювати.

З відповідей на наступне запитання анкети можу зробити висновок, що практично всі учні не мали змоги контактувати з колишніми остарбайтерами, так як серед рідних і знайомих немає остарбайтерів.

Це підтвердилося і у відповідях на запитання”Що Вам відомо про перебування остарбайтерів на примусових роботах за кордоном?” Учасники анкетування відповіли так:

-Не відомо нічого-95%;

-працювали-3%;

-працювали на багатих людей-2%.

Минуло 63 роки від тієї страшної війни. Багато пробачено і забуто. Невпинно очевидці йдуть від нас у вічність – як переможці. Більшість німців усвідомили свої помилки, помилки своїх батьків і дідів, тому й прагнуть хоча б зараз надати колишнім невільникам матеріальну допомогу, компенсувати їм роки важкої праці. Яким же уявляють ставлення сучасних німців до остарбайтерів учні? На це питання учні не відповіли.А чи підтримує наша держава остарбайтерів? Відповіді були різними. Не підтримує – 19%,підтримує- 62%, не знають – 19%.

Моє припущенне, що десятикласники дуже мало знають про проблему остарбайтерів підтвердилося. Це я можу підтвердити на своєму досвіді. Якщо б я не займалася цією проблемою, не читала багато літератури з цього дослідження у мене також були б низькі знання. Ознайомившись з різноманітною літературою, зустрічаючись з остарбайтерами я багато чого усвідомила для себе.

На другому етапі дослідження я провела опитування серед 30 учнів 11 класу Перевальської гімназії №1, аби дізнатися, що знають про проблеми остарбайтерів випускники. Одинадцятикласники на початку навчального року, вивчаючи на уроках історії Другу світову війну, мають розглядати і проблему остарбайтерів, оскільки це передбачено навчальною програмою.

З відповідей на запитання “Чи цікавитися Ви історією України та всесвітньою історією?” я дізналася, що 6% випускників не цікавляться історією, 31% любить пізнавати її сторінки, а 63% цікавляться лише в межах навчальної програми.

Читаючи різноманітну літературу, людина стає більш ерудованою, у неї краще розвивається мислення та збагачується світогляд. Як виявилося, 50% опитаних читають додаткову історичну літературу, а 50% - лише передбачену навчальною програмою.

Про Другу світову війну 81% респондентів знають з уроків історії, 5% - з книг,3% - з розповідей дідусів і бабусь, 50% - із засобів масової інформації.

Незважаючи на те, що одинадцятикласники вивчали таке явище, як примусове вивезення людей за кордон у роки Другої світової війни, 50% з них про остарбайтерів не мають ніяких відомостей, та 50% з них про остарбайтерів знають принаймні щось.

Визначення “остарбайтери” учні трактували так:

- люди, які під час війни працювали в Німеччині;

- люди, які перебували на примусових роботах за кордоном.

Чотири респонденти не відповідали взагалі.

Відповіді на запитання “Якого віку були люди, яких вивозили на примусові роботи за кордон?” були різними. По 38% припало на 20 – 30 та 18 – 40 років, по 12% - на 16 – 60 та 30 – 50 років.

Хоча депортація працездатного населення торкнулося майже кожної української сім’ї, лише 2% старшокласників мають рідних чи знайомих остарбайтерів, 98% їх не мають.

Можна здогадатися, як нелегко було невільникам за кордоном. Опитані вважають, що:

- над ними знущалися;