Курсовая работа: Остарбайтерство, як складова частина нацистського "нового порядку" в окупованій Україні в роки Другої світової війни

- люди, які пережили Велику Вітчизняну війну;

- жертви, які потрапили під гніт, тортури фашистів;

- люди, що загинули під час громадської війни.

На друге питання найбільш яскравими були наступні відповіді:

- люди, які були вивезені за кордон під час війни і праця яких використовувалася безкоштовно;

- люди, яких насильно вивезли в Німеччину для роботи;

- цивільне населення працездатного віку, яке було примусово вивезене до країн Третього рейху ( Німеччини, Австрії) під час Другої світової війни і використовувалось на підприємствах у якості недорогої робочої сили;

- східні люди, які під час Другої світової війни перебували в Німеччині, працювали в хазяїв і на заводах. Лише через деякий час їм виплатили плату;

- ті, що потрапили до концтаборів;

- ті, що пережили німецькі концтабори і лишилися живими;

- люди, що в часи війни були вивезені з України в Німеччину і працювали там задарма;

На третє питання відповідали переважно так:

- відчуваю співчуття, це люди, які були жертвами свого часу, були змушені їхати у Німеччину; в іншому випадку були б знищені;

- дуже співчуваю, бо вони були відірвані від своєї батьківщини і багато хто з них втратив свою родину;

- мені шкода остарбайтерів, бо їм було тяжко в Німеччині, вони були змушені виконувати важкі роботи;

Як свідчить опитування, більшість же дорослого населення поінформовано достатньо. Більше того, приємно, що у нашому суспільстві, незважаючи на всі матеріальні і політичні труднощі, спостерігається позитивне ставлення до людей цієї категорії.

Але деякі перехожі не змогли відповісти на мої запитання. І це я розумію, тому що проблема “остарбайтерів” замовчувалась з різних причин в СРСР. Та і в наш час великого інформування населення на мій погляд не було. Мої здогадки підтверджували колишні остарбайтери під час моїх зустрічей.

Що об’єднує всіх? Це люди похилого віку, більшість мають хронічні й тяжкі хвороби. На вигляд дехто з них молодцюватий. Розповідаючи про своє минуле, дуже хвилюються. Майже в усіх погляд затуманений слідами минулого.

Багато чого вже не можуть пригадати, не пам’ятають людей на багатьох фотографіях. Та й не дивно – пройшло 63 роки.

Усі однаково неохоче пригадують, як ставилася до них радянська держава і їх сусіди, як тільки – вони повернулися з неволі. Таке згадувати в нашому суспільстві незручно. Вони нікого ні в чому не звинувачують – вони в такий час виховувались, коли звинувачувати простим людям було не дозволено. Вони просто глибоко порядні люди з понівеченою долею, із закатованою молодістю і пошматованим серцем. Вони – колишні остарбайтери.

Дослідження обізнаності старшокласників щодо проблеми “остарбайтерів”, я провела серед учнів своєї гімназії№1.

Тема соціологічного опитування – «Що я знаю про остарбайтерів?»

Проблема дослідження – досліджується, чи обізнані старшокласники з проблемами остарбайтерів.

Мета дослідження – вивчення зазначеної проблеми.

Завдання – збір об’єктивної інформації з даної теми.

Об’єкти дослідження – учні 10-11 класів Перевальської гімназії №1.

Інструментарій – анкета.

Гіпотеза – припускається, що учні старших класів мають поверхові уявлення про особливості перебування остарбайтерів на примусових роботах на благо рейху.

Для того, щоб дізнатися, наскільки сучасна молодь обізнана про проблеми остарбайтерів своє дослідження я провела у два етапи.