Курсовая работа: Оцінка кредитоспроможності позичальника як засіб зниження кредитного ризику комерційного банку

Існує безліч підходів до оцінки кредитного ризику наданих комерційним банком кредитів. У світовій практиці основними економічними показниками-вимірювачами якості кредитного портфеля (кредитного ризику) є:

1. Коефіцієнти якості активів:

а) К₁ = Збитки за позиками/Сер. обсяг заборгованості за позиками (1.1)

б) К₂ = Збитки за позиками/Загальна сума позик.(1.2.)

Обидва коефіцієнти (К₁ і К₂ ) використовуються для оцінки якості кредитних активів.

2. Маржа, скоригована на ризик (RAM):

(1.3)

Міжнародної визнаної норми показника RAM не існує, тим не менш він широко застосовується зарубіжними банками для оцінки рівня кредитного ризику. При цьому статистичні дані свідчать, що його оптимальні значення знаходяться в межах 3.0-3.5%.

3. Проблемні кредити/Загальна сума кредитів.(1.4)

4. Позики одному позичальнику/Капітал банку .(1.5)

Міжнародна банківська практика говорить про те, що банки не повинні надавати кредити одному позичальнику в сумі, яка перевищує 25% власного капіталу банку (у в Україні введений цей критерій як норматив Н₉ ).

5. Позики зв'язаним позичальникам/Капітал банку.(1.6)

До числа зв'язаних позичальників відносять засновників банку, членів Ради Правління, акціонерів та інших позичальників, які мають прямі зв'язки з банком і користуються, зазвичай, пільгами при отриманні кредитів. Критерійний рівень даного показника офіційно не визначений, проте банки досить часто його використовують, аналізуючи тенденції надання позик зв'язаним позичальникам протягом деякого періоду. [18]

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо яких виявляються труднощі з погашанням основного боргу та сплатою процентів), що залежать від клієнта, вважають:

а) слабке керiвництво підприємства, безвiдповiдальнiсть фізичної особи-позичальника, недобросовісна конкуренція та діяльність інших банків. Банк-кредитор повинен виявляти дані симптоми ще на стадії розгляду кредитної заяви при спiлкуваннi з потенційним позичальником, за матеріалами публiкацiй та інформацією від третіх осіб тощо i вживати заходи та приймати рішення щодо відмови у надання позики.

б) погіршення якості продукції i роботи, товарів та послуг, помилки в маркетинговий діяльності, оцінці ринків збуту суб’єктів господарювання.

в) послаблення з боку позичальника власного контролю за станом фінансів, котре проявляється:

- у зростанні дебіторської заборгованості, невиробничих витрат;

- у затримці строків трансформації матеріальних цінностей у грошові;

- у недоотриманні доходів для покриття заборгованості.

г) зрив та невиконання контрактів позичальником або його контрагентом (постачальником сировини, діловим партнером або замовником).

д) неотримання доходів для покриття заборгованості фізичними особами-позичальниками.

е) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.[3]

Фактори появи труднощів з поверненням кредиту, що лежать поза межами контролю банку, об'єднують:

а) погіршення економічної кон'юнктури, що враховує макроекономічні проблеми: спад, криза виробництва, інфляція, стагфляція, криза неплатежів, котрі утруднюють, а подеколи й унеможливлюють підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання;

б) змину політичної ситуації у країні, що, вочевидь, може призвести до:

- невиконання кредитних угод, затримки або відмови від виплат позичальниками з політичних міркувань;

- конфіскації активів позичальників з-за політичних причин або в результаті воєнних дій.

в) зміну законодавства країни тощо;