Курсовая работа: Прагматичні аспекти компліментарних висловлювань в сучасній англійській мові

“Trish, you’re marvellous, ” said Mollie, watching her serve it out (J. Cooper). /Гостя виражає своє захоплення частуванням за допомогою компліментарного висловлювання, в якому оцінний предикат відноситься не до частування, а до хазяйки, що його приготувала/.

Для того, щоб адекватно описати подібні іллокутивні акти компліменту, доцільно розмежовувати поняття „об’єкт вираженого інтенційного стану” і „об’єкт позитивної оцінки”, маючи на увазі під першим об’єкт, що є безпосередньою причиною виникнення вираженого інтенційного стану мовця, а під другим – об’єкт, до якого відноситься позитивна оцінка, що становить власне семантичний зміст компліментарного висловлювання. Хоча дані іллокутивні акти компліменту мають властивість, характерну для непрямих іллокутивних актів компліменту (імпліцитно виражене значення), доцільніше відносити їх до прямих, оскільки вони за всіма параметрами відповідають прямим іллокутивним актам компліменту. Відповідно до цього розрізняють прямі іллокутивні акти компліменту, в яких об’єкт позитивної оцінки збігається з об’єктом вираженого інтенційного стану, і ті, в яких дані об’єкти не збігаються.

Характеристика компліменту як іллокутивного акту була б неповною без вказівки на місце, яке він займає в системі іллокутивних актів. Однією з найбільш популярних класифікацій мовленнєвих актів є класифікація Дж. Серля. Релевантність даної класифікації для нашої роботи обумовлена тим, що головною класифікаційною ознакою в ній виступає іллокутивна ціль. Аналіз компліменту з точки зору цих ознак дозволяє зробити висновок про те, що іллокутивний акт компліменту слід віднести до класу експресивів. Іллокутивна ціль класу експресивів полягає в тому, щоб виразити психологічний стан, що задається умовою щирості відносно положення речей, визначеного в рамках пропозиційного змісту. Основну іллокутивну ціль компліменту можна сформулювати як вираження позитивного психологічного стану мовця, викликаного позитивною оцінкою, що становить пропозиційний зміст. За Дж. Серлем, важливою ознакою експресивів є те, що їхній пропозиційний зміст приписує певну властивість мовцю або слухачу. Комплімент, як уже зазначалося, характеризується тим, що в його пропозиційний зміст повинна входити позитивна оцінка (експліцитна чи імпліцитна) адресата або предметів чи осіб, що мають до нього безпосереднє відношення.

Та обставина, що пропозиційний зміст компліменту, як правило, являє собою оцінне судження, робить даний іллокутивний акт подібний за формою до іллокутивних актів похвали, схвалення, захоплення. Однак компоненти, з яких складаються ці різновиди іллокутивних сил, неоднакові. Принципова відмінність іллокутивної сили компліменту полягає в тому, що її обов’язковими компонентами є додаткові іллокутивні цілі:

а) виразити намір /бажання/ прагнення принести задоволення адресату;

б) виразити позитивне ставлення до адресата.

Наявність цих іллокутивних цілей обумовлює ще одну обов’язкову ознаку іллокутивної сили компліменту, а саме безпосередній зв’язок об’єкта позитивної оцінки з адресатом. Це означає, що можна хвалити когось / щось, схвалювати щось, захоплюватись кимось / чимось, що не має ніякого відношення до адресата, але не можна сказати комплімент людині, яка не присутня при розмові.

Слід підкреслити, що індикатором додаткових іллокутивних цілей компліменту є не стільки формально-семантичні особливості висловлювання, скільки його контекст (хто говорить, кому, за яких обставин, в яких умовах спілкування), а також інтонація мовця, його міміка (особливо посмішка), жести.

1.2. Комплімент як перлокутивний акт

Перлокутивний акт – це наслідки впливу іллокутивного акту на конкретного адресата. Розглядаючи перлокутивний акт як дію, спрямовану на зміну психологічного стану адресата, під перлокутивним актом компліменту слід розуміти дію, ціль якої полягає в тому, щоб викликати в адресата позитивну емоційну реакцію, принести йому задоволення.

Механізм впливу на адресата компліменту базується на тому, що позитивна оцінка, яка входить до пропозиційного змісту висловлювання, за допомогою якого реалізується цей перлокутивний акт, а також виражений позитивний емоційний стан мовця як наслідок цієї оцінки, його позитивне ставлення до адресата і його бажання зробити адресату приємність сприяють задоволенню такої потреби адресата, як бути визнаним і достойно оціненим іншими членами суспільства. Якісний характер перлокутивного ефекту, а, отже, і успішність перлокутивного акту обумовлені тим, наскільки будуть задоволені ці потреби, що в свою чергу залежить не від самого компліменту як типу іллокутивного акту, а від його аспектів, тобто від того, як він був сказаний (мовленнєве оформлення), ким (маються на увазі рольові та міжособистісні стосунки комунікантів), з якого приводу (об’єкт позитивної оцінки), за яких умов тощо.

У прикладах (1) і (2) реалізація перлокутивних актів компліменту є успішною, тобто викликає появу позитивного (запланованого) перлокутивного ефекту, однак ці перлокутивні акти різняться силою емоційного впливу. У першому прикладі спостерігається значний позитивний емоційний вплив на адресата, у другому – цей вплив менш помітний.

(1) As they had waffles after the movie Melvin said solemnly, “You are the most beautiful girl in the world , Teddy Lunel”. <…>Teddy blushed, her ears buzzed and she was afraid that tears were about to come into her eyes. None of the compliments she had received in her life from grown-ups had ever meant anything, but this! (Krantz) .

(2) Trish came in carrying the soufflé and we all exclaimed.

“Trish, you’re marvellous ”, said Mollie, watching her serve it out.

Trish gave her a bright bird-like glance – It’s quite easy, really (Cooper).

Перлокутивні акти компліменту є неуспішними, якщо їхня реалізація не викликає запланованих перлокутивних ефектів.

Edna made a significant little face at Elmer. Daisy did not see. She was standing back from the stove, where Edna was at work, looking at the baby.

“He can talk pretty good, can’t he? Dwight couldn’t say anything but mama when he was that little”.

Edna’s back was turned. She said meaningly:

“Now, Elmer’s come in for dinner, Daisy, we’ll have to hurry. You must help me get on the dinner. You can cut bread and get things on the table. You must help, you know. That’s what you’re supposed to do”.

Daisy looked startled, a little scared and resentful (Suckow).

Не всі перлокутивні акти знаходяться під контролем мовця, можливі ситуації, коли реалізуються перлокутивні акти і спостерігаються перлокутивні ефекти, які не були ціллю мовця. О.Г. Почепцов описує три типи ситуацій, в яких спостерігаються неінтенційні перлокутивні акти та ефекти. До першого типу відносяться ситуації, коли мовець не розглядає адресата як об’єкт впливу, в той час як адресат вважає себе чи є ним. У ситуаціях другого типу адресат виявляється не лише об’єктом того впливу, який був запланований, але ще й якогось іншого впливу. До третього типу відносяться ситуації, коли адресат виявляється об’єктом не того впливу, який мовець хотів здійснити, а якогось іншого впливу.

Отже, перлокутивні акти компліменту можуть бути успішними і неуспішними, інтенційними і неінтенційними.

РОЗДІЛ 2. СТЕРЕОТИПНІ КОМПЛІМЕНТАРНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

2.1. Комплімент як соціальна дія

Кінцевою комунікативною ціллю компліменту, як і будь-якої мовленнєвої дії, є ціль соціальна, пов’язана з організацією та координацією взаємодії між комунікантами. Здійснюючи іллокутивний і перлокутивний акти компліменту, мовець використовує їх як засіб керування поведінкою адресата.

Оскільки соціальна дія співвідноситься з такою одиницею дискурсу, як мовленнєвий хід, комплімент може виступати в якості окремого самостійного мовленнєвого ходу і може бути складовою частиною складного мовленнєвого ходу, що містить декілька різних мовленнєвих актів чи кроків.

Розглядаючи компліменти як мовленнєві дії, спрямовані на соціальні цілі, слід розглядати їх як два основних класи – етикетні компліменти та інструментальні компліменти, залежно від того, у склад якої соціальної дії – етикетної чи інструментальної – входить той чи інший іллокутивний акт компліменту. Найбільш очевидним критерієм, що дозволяє досить чітко визначити приналежність конкретного компліментарного висловлювання до одного з класів, є обов’язковість вживання компліменту, продиктована соціо-культурними нормами, етикетними приписами. Якщо мовець не має на меті якось змінити поведінку адресата і здійснює іллокутивний акт компліменту тому, що цього вимагає ситуація, якщо він знає, що адресат очікує саме такої поведінки зі сторони мовця і що невиконання експектацій адресата призведе до негативних в їхніх стосунках наслідків, то такий комплімент називається етикетним. У випадку, коли з точки зору норм і правил спілкування вживання компліменту необов’язкове, і даний іллокутивний акт здійснюється з власної ініціативи мовця з метою, щоб позитивно вплинути на адресата і тим самим вплинути на його поведінку, такий комплімент називається інструментальним.