ДОДАТКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Слово агресія походить від латинського “aggredi”, що означає “нападати”. Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове. До початку XIX століття агресивним вважалося будь-яке активне поводження, як доброзичливе, так і вороже. Пізніше, значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Під агресією стали розуміти вороже поводження у відношенні оточуючих людей.

Існує безліч теоретичних обґрунтувань виникнення агресії, її природи і факторів, що впливають на її прояв. Але усі вони підпадають під наступні чотири категорії. Агресія відноситься до:

1. Уродженим спонуканням і задаткам;

2. Потребам, що активізуються зовнішніми стимулами;

3. Пізнавальним і емоційним процесам;

4. Актуальним соціальним умовам у поєднанні з попереднім навчанням.

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб’єкт - суб’єктних відносин. Імовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесові.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і усяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її веде до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктною, нездатною до свідомої кооперації, і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю й агресією не є твердим, а, з іншої сторони, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивне поводження "зловмисністю" не володіє, таким його робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розвертається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Тема курсової роботи: Прояв агресії в кризові періоди.

Мета дослідження: простежити проблему прояву агресії в кризові періоди.

Завдання роботи:

- визначити поняття агресії;

- розглянути теорії походження агресії;

- розглянути причини виникнення агресії в кризові періоди;

- виявити, як проявляється агресія в кризові періоди;

- зробити відповідні висновки.

Методи дослідження:

- аналіз першоджерел;

- метод системного аналізу.

1. теорії виникнення агресії

1.1 Теорія потягу (психоаналітичний підхід)

Засновником цієї теорії є Зиґмунд Фрейд. Він вважав, що агресивне поводження по своїй природі інстинктивне і неминуче. У людині існує два найбільш могутні інстинкти: сексуальний (лібідо) і інстинкт потягу до смерті (танатос). Енергія першого типу спрямована на зміцнення, збереження і відтворення життя. Енергія ж другого типу спрямована на руйнування і припинення життя. Він затверджував, що вся людська поведінка є результатом складної взаємодії цих інстинктів, і між ними існує постійна напруга. Через те, що існує гострий конфлікт між збереженням життя (еросом) і її руйнуванням (танатосом), інші механізми (зсув) служать меті направляти енергію танатоса зовні, у напрямку від “Я”. А якщо енергія танатоса не буде звернена зовні, то це незабаром приведе до руйнування самого індивідуума. Таким чином, танатос побічно сприяє тому, що агресія виводиться назовні і спрямовується на інших.

Цю теорію можна відобразити наступною схемою:

Зменшити імовірність появи небезпечних дій може зовнішній прояв емоцій, що супроводжують агресію [1;280].

1.2 Екологічний підхід

Нове звучання ця тема одержала завдяки роботам К.Лоренца, що дотримував еволюційного підходу до агресії, що було схоже з позицією З.Фрейда.

Згідно Лоренцу, агресія бере початок насамперед з уродженого інстинкту боротьби за виживання, що є присутнім у людей так само , як і в інших живих істот. Він вважав, що агресивна енергія, що має своїм джерелом інстинкт боротьби за виживання, генерується в організмі спонтанно, безупинно, у постійному темпі, регулярно накопичуючись з часом. Таким чином, розгортання явно агресивних дій є спільною функцією:

1. Кількості накопиченої агресивної енергії.

2. Наявності стимулів, що полегшують розрядку агресії.

Але, чим більша кількість агресивної енергії мається в даний момент. Тим менший стимул потрібний для того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивне поводження може виплеснутися спонтанно.