Курсовая работа: Реакції комплексоутворення

КУЗЬМЕНКО Олександр Михайлович

621 група

РЕАКЦІЇ КОМПЛЕКСОУТВОРЕННЯ

Курсова робота

Науковий керівник:

Викладач кафедри хімії

Юхоменко М.А.

Суми 2011

Зміст

Вступ

Загальні відомості про комплексні сполуки

Принципи класифікації комплексних сполук

Загальні принципи будови

Комплексоутворення

Поширені комплексні сполуки

Поняття прохелати

Координаційні сполуки за природою ліганда

Координаційні сполуки за знаком заряду комплексу

Внутрішньо комплексні сполуки

Природа координаційного зв’язку

Номенклатура комплексних сполук

Властивості комплексних сполук

Значення комплексних сполук, їх застосування

Висновки

Література

Вступ

Не становить таємниці той факт, що комплексні сполуки та реакції комплексоутворення мають широке застосування в аналітичній хімії, в методах якісного і кількісного аналізу, перш за все завдяки властивостями комплексних сполук: стійкість, інтенсивність забарвлення, мала розчинність.

Як свідчить назва, комплексна сполука ( комплекс) – це складна частинка, що містить декілька складових частин (іонів, молекул), здатних до самостійного існування.

Комплексні сполуки (к.ч) виділені в окремий клас речовин за певними ознаками: багатокомпонентність складу; здатність складових частин до самостійного існування; здатність дисоціювати на складові частини за гетеролітичним механізмом; наявність стійкої просторової структури, утвореної за донорно-акцепторним механізмом.

Центральний атом (комплексоутворювач) координує частинки тобто безпосередньо зв’язує і утворює внутрішню сферу комплексу. Йони, безпосередньо не зв’язані з центральним атомом ( ц.а.), утворюють зовнішню сферу.

Ліганди є донорними частинками, центральний атом – акцептором.

Центральний атом характеризується координаційним числом ( к.ч.) – це число зв’язків, утворених з центральним атомом у комплексній сполуці. Якщо ліганд утворює зв’язок тільки з одним донорним атомом, координаційне число дорівнює числу приєднаних лігандів.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--