Курсовая работа: Розбіжності у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та проблеми перекладу

Futurum I вказує на дію, яка ще не відбулась, в момент мовлення ще не розпочалась, і лише по закінченню мовлення вступить у дію. ( «час очікування» за Брінкманом).

Futurum II утворюється з теперішнього часу допоміжного дієслова werden та інфінітива перфекту (Infinitiv II) відмінюваного дієслова ( Partizip II + haben + sein ) (див. Додаток 1, таблиця 2). Як і в Futurum I, у Futurum II відмінюється за особою та числом лише допоміжне дієслово [6, с.35-37].

У парадигмі німецьких часів з’являється Futurum II як відносний час, який в такому ж відношенні до Futurum I стоїть, як і відносний Perfekt до Präsens та Plusquamperfekt до Präteritum. Основне значення Futurum II це вираження передування в майбутньому, наприклад:

Du wirst mich bedauern, wenn du alles gehört haben wirst. (Wieland)

Ти мене пожалієш, коли все почуєш.

Futurum II може також вживатися у поєднанні з обставинами часу. У цьому випадку Futurum II означає, що подія переноситься на якийсь відповідний проміжок часу, і буде завершена в майбутньому, наприклад:

In ein paar Tagen wirst du mich vielleicht wieder vergessen haben.

Через кілька днів ти мене певно знову забудеш.

Необхідно зазначити, що Futurum II у темпоральному значенні рідко вживається у сучасній німецькій мові і складає лише 14% загального вживання Futurum II. Цей відсоток незначний, але ним не можна знехтувати [10, с.103-107; 1, с.198-201; 21, с.32-34; 3, с.68-77; 8, с.102-106, 140 -141].

В українській мові майбутній час є двох видів: доконаного і недоконаного.

1. Майбутній час недоконаного виду означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Відомі дві форми майбутнього недоконаного: синтетична й аналітична.

Синтетична форма утворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбутнього часу -м- + тематичний суфікс -е- + особове закінчення, наприклад:

Я читати-м-у, косити-м-у, сидіти-м-у

Ти читати-м-е-ш, косити-м-е-ш, сидіти-м-е-ш

Він читати-м-е, косити-м-е, сидіти-м-е

Ми читати-м-е-мо, косити-м-е-мо, сидіти-м-е-мо

Ви читати-м-е-те, косити-м-е-те, сидіти-м-е-те

Вони читати-м-уть, косити-м-уть, сидіти-м-уть

Аналітична форма складається з особових форм дієслова бути й інфінітива основного дієслова недоконаного виду. Дієслово бути змінюється за першою особовою парадигмою і є показником часу, особи й числа, наприклад:

Я буд-у читати, писати,

Ти буд-е-ш ходити, говорити,

Він, вона, воно буд-е сидіти, робити і т.д.

Ми буд-е-мо

Ви буд-е-те

Вони буд-уть

2. Майбутній час доконаного виду означає дію, яка буде здійснена в момент мовлення або після нього. Дія майбутнього доконаного виду здебільшого відбувається після моменту мовлення, рідше в момент мовлення. У цьому випадку майбутній час набуває значення теперішнього. Це буває тоді, коли дієслова майбутнього і теперішнього часу вживаються в одному реченні як однорідні, наприклад:

Отже, у німецькій та українській мовах є дві форми майбутнього часу, які не відповідають одна одній.

1.5 Відносний час Futurum IIта його переклад з української мови

При розгляді відносного часу в аспекті порівняння з українською мовою необхідно особливо враховувати дві обставини: 1) складність значення відносних часових форм та їх зв’язок з такою категорією дієслова як завершеність; 2)обмеженість вживання відносних часових форм особливими умовами.

Складність значення відносних часових форм німецького дієслова полягає у тому, що: по-перше, у них відображується одночасно абсолютний та відносний час; по-друге, саме відносне часове значення (відношення до іншої дії) відрізняється згідно з завершеністю чи незавершеністю дієслова. Відносний час завершеного дієслова включає у своє значення передування і завершеність дії, тобто досягнення закінченості. Відносний час незавершеного дієслова виражає лише передування дії, оскільки значення досягнення завершеності їм не притаманне. Звичайно, передування тут також має значення завершеності даної дії до моменту наступної – слідуючої, в іншому випадку було б наявне не передування, а одночасність дії.