Курсовая работа: Розбіжності у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та проблеми перекладу

1) Припущення. Таке вживання досить поширене, особливо у розмовній мові. При цьому Futurum I виражає теперішній час, а Futurum II – минулий час, наприклад:

Er wird jetzt zu Hause sein.

Напевно, він зараз вдома.

Er wird gestern Abend zu Hause gewesen sein.

Напевно, вчора увечері він був удома.

Er wird gekommen sein вживається, як правило, не на позначення минулого в майбутньому, а на вираження припущення, здогадки – Wahrscheinlich ist er gekommen [2, с.195-197].

2) Запевнення, наприклад:

Wir werden es schaffen. Ми це зробимо.

3) Вимогу, наприклад:

Du wirst es schaffen! Ти маєш це зробити

[15, с.163-165; 7, с.90-92; 6, с.122-124].

У німецькій мові модальне значення підкреслюється вживанням у реченні модальних слів: wohl, wahrscheinlich, vielleicht, versehentlich, vermutlich, möglicherweise, наприклад:

Wenn Sie schnell hingehen und sie einladen, werden Sie vielleicht zusagen. (B.Brecht).

Якщо вона швидко туди піде і запросить її, можливо вона й погодиться [12, с.23-25].

В українській мові форма майбутнього часу може також вживатися у схожому значенні, але значно рідше, в основному в розмовній мові – у питаннях з відтінком припущення, наприклад:

Ви будете тут за головного? А до лісу ще далеко буде?

Отже, часові форми Futurum I та II можуть вживатися у німецькій мові для вираження модального значення, а модальні дієслова - sollen, wollen – для вираження часового значення. Такі випадки досить розповсюджені в розмовній мові, що потрібно враховувати при перекладі [16, с.147].

1.10 Perfekt у функції майбутнього часу

Великі складнощі при перекладі пов’язані з вживанням Perfekt як відносного часу на позначення майбутнього.

Perfekt – складна часова форма, що утворюється з теперішнього часу допоміжних слів haben та sein і Partizip II ( дієприкметник II) відмінюваного дієслова. За особами та числами змінюються тільки допоміжні дієслова, а Partizip II не змінюється, наприклад:

lernen – ich habe gelernt, er hat gelernt [6, с.35-37; 19 с.191-192].

Wenn wie aber diese Fehler so zeigen, daß sie überwunden werden und der Weg bergauf geht, dann haben unsere Feinde bald ausgelacht.

1.11 Вживання форми умовного способу Konjunktiv для вираження майбутнього часу

Умовний спосіб дієслів в обох мовах виражає можливість чи бажаність дії, що і є його основними значеннями, наприклад:

Er ging spazieren. – Er würde spazieren gehen, aber se ist sehr kalt. – Ginge er doch spazieren.

Він пішов гуляти. – Він пішов би гуляти, але дуже холодно. – Пішов би він погуляти!

Але схожість між українською та німецькою мовою обмежується співпаданням у цьому основному значенні. У решті випадків прослідковуються значні відхилення.

В українській мові умовний спосіб виражає дію ірреальну, тобто не ту, що вже відбулася, або відбувається, а лише бажану чи можливу за певних умов, наприклад:

Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано

(М. Бажан). Немає такої людини дорослої чи малої, яка не любила б лісу (О.Довженко).

Умовний спосіб утворюється поєднанням форм минулого часу з відокремленою часткою б (би). Частка би вживається після слів, які закінчуються на приголосний звук; після дієслів, що закінчуються на голосний ставиться частка б, наприклад: читав би, ходив би, знав би; читала б, ходила б, знала б; читали б, ходили б. знали б. Частка б (би) може стояти після дієслова, перед ним, може бути віддалена від дієслова іншими словами, наприклад: