Курсовая работа: Розробка засобами Delphi дидактичного ілюстративного матеріалу для розвязання задачі з аналітичної

Стиль зображення цього компоненту визначається властивістю Style, що може приймати наступні основні значення [4]:

– csDropDown (випадаючий список з рядками однакової висоти та вікном редагування, що дозволяє користувачеві вводити або редагувати);

– csSimple (розгорнутий список з рядками однакової висоти та з вікном редагування, що дозволяє користувачеві вводити або виводити текст);

– csDropDownList (випадаючий список з рядками однакової висоти, що не містить вікна редагування).

Вибір користувача або введений текс можна визначити по значенню властивості Text. Якщо ж треба визначити індекс елементу списку, що вибраний користувачем, то можна скористатися властивістю ItemIndex. Якщо початкове значення не задано, то у момент запуску додатку користувач не побачить у вікні компоненту одне із можливих значень.

Властивість MaxLength визначає максимальну кількість символів, які користувач може ввести у вікно редагування.Якщо MaxLength = 0, то кількість символів, що вводиться, не обмежено.

Властивість Sorted дозволяє впорядкувати список за абеткою. При Sorted= trueнові рядки у список додаються не у кінець, а за абеткою.

2.2.7 Timer

КомпонентTimer дозволяє задавати у додатку інтервали часу. Таймер знаходить численне застосування у: синхронізації мультиплікації, закритті деяких вікон, з якими користувач довгий час не працює, увімкнення хранителя екрану, завдання часу на відповідь у навчальних програмах — все це безліч задач, в яких вимагається задавати інтервали часу, вирішується за допомогою таймеру.

Таймер — це не візуальний компонент, який може розміщуватись у будь-якому місці форми. Він має дві властивості, що дозволяють їм керувати: Interval — інтервал часу у мілісекундах та Enabled — доступність. Властивість Interval задає період спрацьовування таймеру. Через заданий інтервал часу таймер спрацьовує, викликаючи подіюOnTimer. В обробнику цієї події записуються необхідні операції.

Якщо необхідно у деякій процедурі запустити таймер, що відлічив би заданий інтервал, наприклад, 5 секунд, після чого треба виконати деякі операції та вимкнути таймер, це можна зробити наступним чином. При проектуванні таймер робиться доступним (Enabled = true), але властивість Interval задається порівнюваним 0. Таймер не буде працювати, доки у момент, коли треба запустити таймер, не буде виконатися оператор [7].

Timer1.Interval:= 5000;

Через 5 секунд після цього наступить подія OnTimer. В її обробнику треба задати оператор, що відключить таймер, після чого можна виконувати необхідні операції:

Timer1.Interval:= 0;

Таймер точно витримує задані інтервали Interval, якщо вони достатньо великі — сотні та тисячі мілісекунд. Якщо ж задавати інтервали довжиною десятки або одиниці мілісекунд, то реальні інтервали часу виявляються знатно більше внаслідок різноманітних накладних витрат, що пов’язані із викликами функцій та іншими обчислювальними аспект.

2.2.8 MainMenu

Меню — це не візуальний компонент, який у додатку представляє собою список об’єднаних за функціональною ознакою пунктів, кожен із яких визначає команду або вкладене меню (підменю). Вибір пункту меню відповідає виконанню заданої команди або розкриттю підменю.

Існує два виду меню [5]:

– головне меню (MainMenu) — компонент, призначений для керування працею усього додатку. При роботі додатку воно розташовується у верхні частині форми під заголовком та містить найбільш загальні команди роботи;

– спливаюче меню (PopupMenu) — може визначатися для будь-якого об’єкту. Воно також містить команди, але вони, як правило, відносяться до відповідного об’єкту. У додатку спливаюче меню викликається натисканням по правій кнопці миші у момент, коли вказівник миші наведений на відповідний об’єкт. Таке меню ще називається контекстним, оскільки до нього входять ті команди, які можна виконувати над конкретним об’єктом у конкретний час.

Оскільки меню — не візуальні компоненти, то вони можуть розміщуватись у будь-якому зручному для програміста місці форми. Для створення та зміни пунктів меню у процесі розробки додатку призначений Конструктор Меню (MenuDesigner).

Усі пункти меню мають однакові властивості, які відображаються у Інспекторі Об’єктів. Наприклад, властивості Name та Caption. Властивість ShortCutможе задавати «гарячі клавіші» для команди, що відповідає пункту. Якщо властивість Caption задати як « – »(тире), то в меню з’явиться розділова горизонтальна риса.

Для кожного пункту меню повинен бути заданий метод, що визначає дії, які виконуються у відповідь на подію вибору відповідного пункту. Щоб задати такий метод, треба запустити Конструктор меню та виконати подвійне натискання по необхідному пункту.

2.2.9 OLEContainer

Абревіатура OLE означає Objects Linked and Embedded (приєднання та вбудовані об'єкти). OLE є подальшим розвитком ідеї поділюваних між додатками даних. OLE дозволяє легко вмонтувати в додаток обробку будь-яких типів даних. Кожен раз, коли в програмі-клієнті користувач звертається до OLE-об'єкту з метою перегляду або редагування даних (зазвичай подвійного клацання мишкою на об'єкті), запускається додаток-сервер, в якому і відбувається робота з даними [2].

Як випливає з назви, OLE-об'єкти можна або приєднати до OLE-контейнера, або включити до нього. У першому випадку дані будуть зберігатися в файлі на диску; будь-який додаток буде мати доступ до цих даних і зможе вносити зміни. У другому випадку дані включаються в OLE-контейнер, і тільки він зможе переглядати і модифікувати ці дані.

Вибрати OLE-сервер можна, двічі натиснувши на компоненті (див. Рисунок 6).

Рисунок 4 – Вибір OLE-сервера

У цьому діалозі є список всіх зареєстрованих в системі OLE-серверів. Тип OLE-об'єкту визначається як раз тим сервером, який Ви вкажете. Якщо Ви створите новий об'єкт (Create New), то при натисканні на кнопку OK запуститься програма OLE-сервера, в якій і формується новий об'єкт.

Також OLE-об'єкт можна створити, використовуючи вже існуючий файл у форматі одного з OLE-серверів. Для цього потрібно вибрати пункт Create from File (див. Рисунок 7).

Рисунок 5 — Створення із файлу