Курсовая работа: Розвиток комунікаційного процесу ВАТ "Полтавський машинобудівний завод"

- технологічна - розкриває зміст технології здійснення основних та

супроводжувальних виробничо-господарських операцій;

- довідкова — містить загальнодоступні дані, використання яких полегшує здійснення всіх видів діяльності;

- адміністративна - відображає дані про права, обов'язки відповідальність, правила та процедури в організації.

За рівнем достовірності:

- достовірна – об’єктивно і правдиво характеризує певне явище;

- недостовірна – має сумнівне походження, суб’єктивне забарвлення та потребує перевірки.

Комунікацію я уявляю як процес або потік. Проблеми з комунікацією постають, коли на шляху цього потоку виникають перешкоди або відхилення. Перед тим як комунікація відбудеться, необхідно відобразити її мету у формі повідомлення. Повідомлення передається від відправника до одержувача. Повідомлення кодується і передається за допомогою певного каналу до одержувача, який його декодує, ініційоване відправником. Результатом цього процесу є передання інформації від однієї особи до іншої.

Модель процесу комунікації складається із семи елементів:

1) джерело комунікації;

2) кодування;

3) повідомлення;

4) канал;

5) декодування;

6) одержувач;

7) зворотний зв'язок.

Відправник ініціює повідомлення шляхом кодування думки. На процес кодування впливають чотири чинники: навички, ставлення, знання та соціально-культурна система.

Повідомлення у процесі комунікації залежить від наших навичок написання текстів. У своїй комунікаційній діяльності ми обмежені рівнем власних знань у тій чи іншій темі. Ми не можемо передавати іншим людям те, чого не знаємо, однак наше знання не повинно бути надто великим, бо в цьому разі не існує небезпека, що одержувач не зрозуміє нашого повідомлення. На нашу поведінку впливає не лише наше ставлення, а й наше становище в соціально-культурній системі, в межах якої ми існуємо. Наші переконання та цінності, а також інші складові нашої культури – все це впливає на нас як на джерело комунікації.

Повідомлення є фактичною фізичною продукцією, виробленою джерелом. На характер повідомлення впливає код або група символів, які ми використовуємо для передачі значення інформації.

Канал є засобом за допомогою якого відбувається переміщення повідомлення. Він обирається джерелом, яке визначає, який канал є формальним, а який не формальним. Формальні створюються організаціями і традиційно збігаються із системою влади в організації. Інші форми повідомлені) (особисті або соціальні) передаються неформальними каналами, які існують у цій організації.

Одержувач — це особа, якій адресовано повідомлення. Однак перед тим, як воно буде отримано, символи, що його складають, необхідно трансформувати у форму, зрозумілу для одержувача. Цей процес називається декодуванням повідомлення.

Останнім елементом процесу комунікації є петля зворотного зв'язку, який забезпечує контроль успішності передання наших повідомлень у тій формі, в якій вони були замислені. Він дає змогу виявити, чи було досягнуто розуміння.

1.2 Типи і психологічні аспекти комунікації

Комунікація в управлінні - це обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить їх до співробітників. Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть виявитися помилковими, а люди неправильно зрозуміють, чого хоче від них керівник, і можуть погіршитися стосунки між людьми. Ефективність комунікацій часто визначає якість рішень і те як насправді вони будуть реалізовані.

Комунікація являє собою зв'язок між відправником та одержувачем і містить у собі послання. Я не раз помічала, як виразна форма та зміст комунікативних процесів впливають на наші почуття, сприйняття і рішення, приймаючи визнання чи критику, виражаючи пересторогу.

Я хочу відмітити, що між людьми в основному існують два рівні комунікації: площина змісту і площина зв'язків (стосунків).

Площина змісту належить до послання, яке подає відомості про становище речей чи про події. Зміст може бути важливим чи незначним, правильним чи неправильним, актуальним чи неактуальним і мати різне значення для одержувача і відповідника.

Хочу зазначити, що до поняття змісту належить не тільки власне інформація, яка передасться від відправника до одержувача у явній формі, а й метакомунікація.

Поняття «метакомунікація» означає те, що ми читаємо між рядками, і що є істинним змістом комунікації. Такі відомості є часто корисними з погляду їх тіньового змісту.