Курсовая работа: Розвиток комунікаційного процесу ВАТ "Полтавський машинобудівний завод"

Фільтрування визначає спосіб, v який відправник маніпулює інформацією так. щоб вона видавалася привабливішою для одержувача. Наприклад, коли менеджер говорить своєму босові лише те, що той. на його погляд, хоче чути, він фільтрує інформацію. Доволі часто це явище спостерігається в організаціях. По мірі того, як інформація надходить до керівників вищих рівнів управління, вона ущільнюється й узагальнюється в такий спосіб, щоб менеджери найвищої ланки не були перевантажені інформацією.

Як описував це явище колишній віце-президент групи "GeneralMotors", фільтрування інформації у процесі її проходження через різні рівні ієрархічної структури "GeneralMotors" не давало змоги вищому керівництву компанії одержувати об'єктивні дані, тому що "спеціалісти нижчого рівня подавали інформацію таким чином, аби дістати відповідь, яка була їм потрібна. Я добре про це знаю, бо й сам так чинив, коли працював на нижчих посадах".

Другою перешкодою у процесі комунікації є вибіркове сприйняття. Під час комунікації одержувачі бачать, чують і взагалі сприймають інформацію вибірково, залежно від своїх потреб, мотивацій, досвіду, підготовки та інших особистих характеристик. Одержувачі також враховують свої інтереси та сподівання під час декодування інформації.

Людина має обмежену здатність опрацьовувати дані. Наприклад, дослідження показують, що більшість із нас працюючи одночасно з понад сімома елементами інформації, відчувають труднощі. Інформаційне перевантаження настає: тоді, коли обсяг інформації перевищує здатність її опрацювання. Керівники часто скаржаться на інформаційне перевантаження. Робота одночасно з електронного поштою, телефонними дзвінками, факсовими повідомленнями, необхідність проводити збори й зустрічі та читати професійну літературу зумовлюють такий наплив даних, який практично неможливо осмислити і засвоїти. Люди одержуючи більше інформації, ніж можуть впорядкувати й використати, схильні її відсіювати, ігнорувати, пропускати або забувати. Зрештою, вони можуть припинити подальше її опрацювання, доки перевантаження не мине. У будь-якому разі, результатом є втрата інформації або зменшення ефективності комунікації.

Коли люди відчувають загрозу, вони схильні реагувати на неї у спосіб, який зменшує їхню здатність досягати взаєморозуміння. Тобто вони займають оборонну позицію — роблять саркастичні зауваження, стають надто поверховими і сумніваються в мотивах інших.

На мою думку, однакові слова для різних людей означають різні речі. Значення міститься не в словах, а в нас самих. Вік освіта і культурне середовище ось три найважливіші змінні, що впливають па мову, яку використовує, людина, та значення, яке вона вкладає в слова.

Працівники організацій, як правило, мають різну підготовку та освіту і тому використовують різні моделі мовлення. Крім того, групування працівників за відділами призводить до створення ними власного жаргону або технічної мови. Крім того, появі мовних проблем сприяє наявність вертикальної ієрархії. Так мова вищого керівництва може здивувати оперативних працівників, не знайомих з управлінським жаргоном.

Хоч ми і користуємося спільною мовою, спілкування цією мовою різними людьми зовсім не однакове. Якби ми знали, яким чином кожен з нас змінює мову, комунікаційні труднощі можна було б звести до мінімуму. Проблема полягає в тому, що члени організації зазвичай не знають, як саме інші люди, з котрими вони взаємодіють, змінюють свою мову. Відправники, скажімо, припускають, що слова й терміни, якими, вони користуються, мають те саме значення для одержувачів. Це припущення, звісно, часто виявляється хибним, що призводить до виникнення комунікаційних труднощів.

Я вважаю, що іншою серйозною проблемою, яка заважає ефективній комунікації, є те, що деяким людям властива комунікаційна настороженість або занепокоєність. Хоча відчуття хвилювання у разі необхідності виступати перед групою знайоме багатьом людям, комунікаційна настороженість становить серйознішу проблему, оскільки впливає на цілу категорію методів комунікації. Люди, для яких характерна ця вада, відчувають надмірне напруження і тривогу під час усної або письмової комунікації чи обох їх разом. Наприклад, люди, що ставляться з настороженістю до усної комунікації, можуть зазнавати серйозних труднощів, коли їм доводиться розмовляти з іншими людьми віч-на-віч або по телефону. Як наслідок, такі люди віддають перевагу спілкуванню за допомогою записок та факсів, навіть коли передати повідомлення в телефонній розмові є не лише швидший, а й прийнятніший засіб.Як показують дослідження, люди, яким властива комунікаційна настороженість щодо усної комунікації, уникають ситуацій, які змушують їх спілкуватися усно з іншими людьми. Тому слід сподіватися на свідомий відбір професій, яких такі люди намагатимуться уникати. Однією з них є професія вчителя, для якої навички усної комунікації — основна вимога. Однак навичок усної комунікації тією чи іншою мірою вимагають практично всі види робіт. Люди, які із серйозною комунікаційною настороженістю ставляться до усного спілкування схильні викривлювати комунікаційні вимоги до своєї роботи, аби тільки звести до мінімуму необхідність спілкування.

Отже, ми повинні усвідомлювати, що в організаціях та певних посадах можуть працювати люди, які жорстко обмежують свою усну комунікацію, обґрунтовуючи це тим, що для ефективного виконання своєї роботи їм нібито не потрібне спілкування з іншими людьми.( №6 с.474-510 )

На мого думку, велике значення мають невербальні знаки. Оскільки дії та рухи часто говорять більше, ніж слова, необхідно уважно стежити за своїми діями, аби переконатися, що вони узгоджуються зі словами, які їх супроводжують, і підтверджують їх. Невербальні повідомлення мають велике значення у процесі спілкування. Враховуючи цей факт, людина, здатна до ефективною комунікації, уважно стежить за невербальними повідомленнями, які вона надсилає, для того щоб вони несли в собі потрібну інформацію.

2. Аналіз комунікацій в управлінні ВАТ «Полтавамаш»

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Полтавамаш»

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський машинобудівний завод" (далі ВАТ) засновано відповідно до рішення Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу та конверсії України від 11 липня 1994 року № 1039 шляхом перетворення державного підприємства "Полтавський машинобудівний завод" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року "Про корпоратизацію державних підприємств".

Знаходиться ВАТ: 36007 м. Полтава вул. Маршала Бірюзова, 27 Україна.

Основною метою «Полтавамаш» є отримання прибутку від фінансово-господарської діяльності та задоволення на цій основі соціально-економічних потреб акціонерів та членів трудового колективу ВАТ.

Предметом діяльності ВАТ є:

- виробництво і реалізація продукції виробничо-технічного призначення для агропромислового комплексу та запчастин до нього, товарів широкого вжитку;

- торгівельно-закупівельна діяльність, в тому числі роздрібна, оптова комісійна торгівля;

- реалізація продовольчих товарів, непродовольчих товарів, безалкогольних і спиртних напоїв, тютюнових виробів;

- виробництво і реалізація будівельних матеріалів;

- будівництво житлових будинків, гаражів і інших споруд для населення;

- науково-дослідна діяльність, реалізація наукових, технічних, технологічних, економічних, проектних, конструкторських розробок;

- виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції;

- відкриття мережі магазинів дня оптової, комісійної торгівлі торами, як власного виробництва, так і інших підприємств України та інших ржав;

- заняття як внутрішніми так і міжнародними перевезеннями Банків і пасажирів, транспортно-експедиційні послуги;

- проведення зовнішньоекономічної діяльності згідно законодавств України;

- організація інвестування за рахунок власних коштів, а також коштів інших держав;

У ВАТ також необхідна медична діяльність. Вона полягає у наданню побутових послуг населенню і іншим підприємствам. Послуги пунктів прокату та побутової техніки. Послуги барів і ресторанів. Організація ломбардів. Організація та проведення лотерей.