Курсовая работа: Символізм як мистецький напрямок

Моя душа народилася для жахливих катастроф.

П. Верлен

В історії французької літератури П.Верлена вважають неперевершеним майстром імпресіонізму і водночас яскравим представником французького символізму. На традиційній церемонії у 1891 році він був обраний "королем поетів" після Леконта де Ліля. Поет суму та безнадії, Верлен назвав себе та інших представників свого покоління "проклятими поетами". Життя цього митця – це непередбачувані повороти долі, постійне шукання себе. В його поезіях звучить туга і біль, самотність і розчарування, передаючи найтонші почуття, які може врити митець.

Поль-Марі Верлен народився 30 березня 1844 року в містечку Меці (Франція) у сім'ї військового інженера. Коли Полю виповнилося сім років, сім'я переїжджає до Парижа, де і пройшли шкільні роки майбутнього поета. Вже під час навчання у школі Верлен починає писати вірші. У 1858 році він надсилає свою поезію "Смерть" Вікторові Гюго. Але відповіді від шанованого метра французьких романтиків юний поет так і не дочекався. Проте це не вплинуло на намір писати вірші.

У 1862 році Верлен закінчив ліцей і вступив на юридичний факультет університету. Бажання вчитися пройшло надто швидко. Вже у 1864 році він влаштовується дрібним службовцем до страхового товариства, потім до мерії одного з паризьких районів, згодом до міської ратуші. Але до кар'єри службовця Верлен ставився з іронією, його більше цікавило сучасне мистецтво. Ще під час навчання у ліцеї він прочитав збірку Ш. Бодлера "Квіти зла", багато поезій з якої знав напам'ять.

У 1863 році надрукований перший вірш Верлена – сонет "Пан Прюдом", ваш свідчив про приналежність автора до поетичної групи "Парнас". Парнасці надзвичайно вплинули на формування світогляду та естетичних поглядів поета, сам Верлен друкувався в збірнику "Сучасний Парнас". Вплив поетичних принципів парнасців відчутний у перших збірках Верлена – "Сатурнічні поезії" (1866) та "Вишукані свята" (1868). Назва першої книги "Сатурнічні поезії" пов'язана з віршем Бодлера "Епіграф до засудженої книги". Згідно з уявленням астрологів, Сатурн – похмура, сумна планета. Верлен відносив себе до людей, які не знаходять щастя, але ніколи не зупиняються у прагненні до нього.

У 1870 році 26-літній Поль одружився з Матільдою Моте і сподівався, що шлюб буде вдалим. Ці настрої знайшли відображення в наступній збірці "Добра пісня" (1870). У 1871 році нікому не відомий юнак із провінційного містечка Шарлевіля, А. Рембо, надіслав Верлену листа з поезією "П'яний корабель". Верлена настільки вразив загадковий та експресивний твір молодого поета, що він запрошує Рембо до Парижа. Долі двох видатних французьких поетів – Верлена і Рембо – пов'язані не лише розвитком символізму. Не зважаючи на різницю у віці, Рембо завжди дивним чином впливав на свого наставника. Це призвело до того, що Верлен (разом з Рембо) тікає з дому, залишивши дружину з немовлям. Поети мандрують Європою, відвідують Бельгію, Англію. Ці стосунки закінчились трагічно для обох поетів: у липні року під час сварки Верлен поранив Рембо, вистреливши з револьвера, і був осуджений брюссельським судом до дворічного ув'язнення. У в'язниці він отримав повідомлення, що дружина розлучилася з ним. Саме тоді написана збірка "Романси без слів" (1874). Кожна поезія цієї збірки – справжня пісня душі. Саме в музичності одна з причин складності перекладу верленівських віршів. В. Брюсов, який багато перекладав поезії Верлена російською, зазначав, що "Romances sans paroles" ("Романси без слів") у перекладі перетворюються на "Paroles sans romances" ("Слова без романсів").

Однак ця збірка засвідчила остаточне перетворення Верлена-парнасця на Верлена-символіста.

Релігійні настрої поета позначилися на збірці "Мудрість" (1881). У 1884 році виходять збірка "Колись і недавно" і книга літературно-критичних статей "Прокляті поети", до якої увійшли нариси про шістьох поетів, у тому числі про П.Верлена, А.Рембо та С.Малларме. У другій половині 80-х рр. до Верлена несподівано приходить шалена популярність. Видавництва ладні друкувати все, що пише поет. Виходять збірки "Любов" (1888), "Щастя" (1891) та "Пісні для неї" (1891).

Верлен намагався налагодити своє життя: помиритися з Рембо, повернутися до дружини, займався хліборобством, спробував учителювати. Але нічого не вдалося. Поступово відомий поет перетворюється на волоцюгу, що частіше перебуває у лікарнях, а ніж займається поезією.

Ненависть, Зависть і Нужда -

всі добрі гончі! Мов орда

На мене суне... Це триває

Не день, не місяць і не рік.

На згубу хтось мене прирік -

П'ю горе, лихом запиваю...

("Багато я страждав, повір... ", переклад М. Лукаша)

Слава не принесла Верлену ні щастя, ні грошей. Він помер у злиднях 8 серпня 1896 року від легеневої кровотечі.

Що мається на увазі під музичністю творів Верлена?

Найхарактернішою рисою поезії Верлена є її музичність. Мається на увазі не просто милозвучність поезії, використання асонансу та алітерації. Верлен посилює враження від вірша не за рахунок змісту звучанню поезії як музичного твору. Музичність Верлена – це зовсім новий тип поетичного мислення, це створення нової, універсальної поетичної мови.

Спадкоємцем і послідовником Верлена щодо сприйняття світу в музичній гармонії був російський символіст Олександр Блок, який перейняв не лише зовнішні художні особливості поезій французького попередника, а й внутрішню мінорність інтонацій. О.Блок вважав, що "почуття неблагополуччя – музичне почуття". На думку Верлена, поет впливає на читача не стільки на рівні свідомого, скільки інтуїтивно, бо музику митець носить у собі, в собі зберігає весь всесвітній хаос. Пропустивши усі пристрасті світу через свою буремну душу, поет приводить хаос до гармонії, бо тільки у поєднанні протилежних речей і виникає гармонія.

Наприклад, О.Блок так визначав призначення поета: по-перше, поет має звільнити звуки з їх рідної стихії, в якій вони перебувають. Розрізнені звуки – це уособлення хаосу. По-друге, митець приводить звуки в гармонію, дає їм форму. По-третє, привносить цю гармонію у світ. Мало вміти римувати слова, справжній митець з хаосу слів і звуків творить гармонію поезії. І митець тому й залишається самотнім і страждає від процесу творчості, бо "випробування сердець гармонією не є заняттям спокійним".

Яким є ліричний герой поезій Вердена?

Назви поезій першої збірки "Сатурнічні поезії" символічні ("Меланхолія", "Туга", "Знемога", "Марення", "Тривога", "Кошмар") і визначають основні мотиви творчості Верлена. Ліричний герой поезій чутливий, самотній і замріяний. Він відчуває якусь космічну, невимовну тривогу, що таїться в глибинах його душі, що плаче сльозами, спорідненими з дощем у природі. Герой поезій не може знайти своє місце у всесвіті, подолати своєї зневіреності: "Душа моя кричить від туги", "Гнітить моє життя немилосердна змора, // Життям утомлена, пройнята жахом смерті // Моя душа...". Страждання ліричного героя носять якийсь всесвітній, міфічний характер:

Із раю прогнаний, не так колись страждав

Наш праотець Адам, не так стогнав-ридав,

Як я стогну тепер з глибокої скорботи.

("Тобі", переклад М. Лукаша)